Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів

Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 31 грудня 2003 року N 281

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
15 квітня 2004 р. за N 484/9083

На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для створення умов щодо забезпечення відповідності неавтоматичних зважувальних приладів метрологічним вимогам та вимогам безпеки, з метою запобігання заподіянню шкоди для життя та здоров'я людей, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів (додається).

2. Визначити Харківський державний науково-дослідний інститут метрології (Оголюк В. В.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А. А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю. В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В. В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

6. Відповідальність за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С. Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С. М.).

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ
З ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ НЕАВТОМАТИЧНИХ ЗВАЖУВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

Загальні положення

Цей Технічний регламент, розроблений відповідно до зобов'язань, передбачених Угодою про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством та Україною щодо гармонізації законодавства, зокрема запровадження директив "Новий підхід", ухвалених Європейською Радою в червні 1985 року, та з урахуванням Директиви Ради ЄЕС щодо зближення законів держав-членів стосовно неавтоматичних зважувальних приладів 90/384/ЄЕС від 20 червня 1990 році зі зміною 93/68/ЄЕС від 22 липня 1993 року, установлює вимоги до неавтоматичних зважувальних приладів та процедур з підтвердження їх відповідності метрологічним та технічним вимогам, установлює правила маркування та введення їх в обіг.

Терміни, що використані в цьому Технічному регламенті, відповідають термінам із Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про стандартизацію".

У Технічному регламенті застосовані положення, що враховують вимоги, зазначені в Технічному регламенті модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року N 1585.

Розділ 1 Сфера застосування

1.1 Неавтоматичний зважувальний прилад - це засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), призначений для визначення маси тіла в умовах дії на нього гравітаційних сил. Неавтоматичний зважувальний прилад також може служити для визначення інших пов'язаних з масою величин, їхніх значень, параметрів чи характеристик.

Неавтоматичний зважувальний прилад - це прилад, що вимагає участі оператора в процесі зважування.

Технічний регламент поширюється на всі неавтоматичні зважувальні прилади, які далі йменуються вагами.

1.2 У Технічному регламенті розрізняють дві категорії застосування ваг:

а) 1 Визначення маси під час комерційних операцій;

2 Визначення маси для обчислення мита, тарифу, податку, премії, штрафу, винагороди, компенсації чи подібних виплат.

3 Визначення маси для застосування законів чи правил, підтвердження висновків експерта, наведеної в матеріалах суду.

4 Визначення маси в медичній практиці під час зважування пацієнтів для контролю, діагностики та лікування.

5 Визначення маси для виготовлення ліків за рецептами у фармакології і для визначення маси під час аналізів, які виконують у медичних і фармацевтичних лабораторіях.

6 Визначення ціни на основі маси в разі безпосереднього продажу населенню і під час попереднього фасування й пакування.

б) Усі інші, крім перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту.

1.3 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен уживати всіх належних заходів для забезпечення того, щоб уведення в обіг ваг було можливе лише в разі їхньої відповідності вимогам Технічного регламенту.

1.4 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен уживати всіх належних заходів для забезпечення того, щоб уведення в експлуатацію за призначенням, передбаченим у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, було можливе тільки для тих ваг, які задовольняють установлені до них вимоги цього Технічного регламенту, включаючи процедури підтвердження відповідності, регламентовані розділом 2 Технічного регламенту, і які мають марковання знаком затвердження типу та національним знаком відповідності, передбаченими в розділі 3 Технічного регламенту.

1.5 Ваги, застосування яких належить до перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, повинні відповідати вимогам, установленим у розділі 4 Технічного регламенту.

Не обов'язковою є відповідність вимогам для ваг, застосування яких не належать до числа перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту, для ваг і пристроїв, приєднаних до них.

1.6 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології не повинен перешкоджати введенню в обіг ваг, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

1.7 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології не повинен перешкоджати введенню в експлуатацію зазначених у підпункті "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту ваг, що відповідають вимогам Технічного регламенту.

1.8 Ваги, які відповідають вимогам відповідних національних стандартів, у яких застосовано гармонізовані стандарти, що відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5, повинні вважатися такими, що відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5 Технічного регламенту.

1.9 Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен офіційно публікувати переліки національних стандартів, що передбачаються пунктом 1.8 розділу 1 Технічного регламенту.

1.10 У разі, якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності дійде висновку, що наведені в пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту національні стандарти не повністю відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5 розділу 1 Технічного регламенту, то він повинен порушити це питання перед центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, навівши свої аргументи. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен оперативно подати свій висновок.

На підставі висновку уповноваженого органу виконавчої влади у сфері метрології спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен сповістити всі зацікавлені сторони про те, чи підлягають вилученню з переліку стандарти, які зазначені в пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту.

1.11 У разі виявлення ваг, промаркованих знаком затвердження типу відповідно до статті 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та національним знаком відповідності, наведеними в розділі 7 Технічного регламенту, які при правильному встановленні та використанні за призначенням не відповідають вимогам Технічного регламенту, органи виконавчої влади у відповідній сфері повинні вжити всіх необхідних заходів для вилучення цих ваг з продажу або заборони чи обмеження їхнього введення в експлуатацію та (чи) в обіг.

Ці органи повинні негайно сповістити про вжиті ними заходи центральному органу виконавчої влади у сфері метрології, зазначивши підстави для прийняття ними такого рішення і зокрема причини невідповідності:

а) невиконання основних вимог, наведених у пункті 1.5 розділу 1 Технічного регламенту, за якими ваги не відповідають вимогам стандартів, зазначених у пункті 1.8 Технічного регламенту;

б) неналежне застосування стандартів, згаданих у пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту;

в) недоліки самих стандартів, зазначених у пункті 1.8 Технічного регламенту.

1.12 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен негайно провести консультацію із зацікавленими сторонами.

Після цих консультацій центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен сповістити центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері, про вжиті заходи та їх результати. Якщо центральний орган виконавчої влади у сфері метрології визнає ці заходи виправданими, він повинен негайно сповістити про це всі зацікавлені сторони.

Якщо рішення ґрунтується на недоліках стандартів, то, якщо орган виконавчої влади у відповідній сфері, що вжив заходів, має намір продовжувати їх, центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен у двомісячний термін, проконсультувавшись із зацікавленими сторонами, порушити це питання перед центральним органом виконавчої влади у відповідній сфері та ініціювати процедури, наведені в пункті 1.10 розділу 1 Технічного регламенту.

1.13 Якщо ваги, що не відповідають вимогам, промарковано знаком затвердження типу та національним знаком відповідності, то центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен ужити попереджувальних заходів щодо того, хто видав таке підтвердження, і повідомити про це спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності та всі зацікавлені сторони.

1.14 Спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен забезпечити постійне інформування всіх зацікавлених сторін про хід виконання та результати цієї процедури.

Розділ 2 Підтвердження відповідності

2.1 Підтвердження відповідності ваг основним вимогам, зазначеним у розділах 4 та 6 Технічного регламенту, може бути засвідчено будь-якою з перелічених нижче процедур:

а) за допомогою:

- затвердження типу (модуль B - перевірка типу), як зазначено в підпункті 5.1 розділу 5 Технічного регламенту;

- декларування відповідності ваг (модуль D - забезпечення якості виробництва в комбінації з модулем B), як зазначено в пункті 5.2 розділу 5 Технічного регламенту;

- повірки (калібрування) (модуль F - перевірка продукції в комбінації з модулем B), як зазначено в підпунктах 5.4.1 - 5.4.6 розділу 5 Технічного регламенту;

- державної метрологічної атестації (далі - ДМА) (для ЗВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд) або метрологічної атестації (далі - МА) (для ЗВТ, на які не поширюється державний метрологічний нагляд) (модуль F) відповідно до чинного законодавства, як зазначено в підпункті 5.4.8 розділу 5 Технічного регламенту;

б) за допомогою підтвердження відповідності затвердженому типу (модуль C - відповідність типу), як зазначено в пункті 5.3 розділу 5 Технічного регламенту;

в) за допомогою визнання відповідності іноземного сертифіката шляхом проведення державних приймальних випробувань (далі - ДПВ), як зазначено в пункті 5.5 розділу 5 Технічного регламенту.

2.2 Документи, що стосуються процедур, зазначених у пункті 2.1 розділу 2 цього Технічного регламенту, повинні вестися державною мовою або іншою мовою, прийнятою компетентним органом.

2.3 Там, де ваги відповідають вимогам інших технічних регламентів, що належать до інших аспектів, марковання, зазначене в розділі 3 Технічного регламенту, повинне вказувати, що ваги також відповідають вимогам цих технічних регламентів.

2.4 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен повідомляти про органи із сертифікації, які мають право на виконання робіт, що стосуються процедур (окрім калібрування), наведених у пункті 2.1 розділу 2 Технічного регламенту, із зазначенням конкретних завдань, що виконують ці органи, та про їх ідентифікаційні номери.

Переліки органів, передбачених пунктом 2.4 Технічного регламенту, потрібно офіційно публікувати із зазначенням їхніх ідентифікаційних номерів і повноважень на виконання.

2.5 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен застосовувати мінімальні критерії щодо уповноважених органів, які встановлено у відповідних гармонізованих стандартах.

2.6 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології може пропонувати скасовувати видані документи, що підтверджують повноваження органу на проведення робіт із сертифікації, якщо ці органи припинили діяльність або більше не відповідають вимогам до уповноважених органів із сертифікації. Він сповіщає про це всі зацікавлені сторони.

Розділ 3 Марковання

3.1 Знак затвердження типу (стаття 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"), національний знак відповідності та необхідні додаткові дані, які описані в підпунктах 7.1.1, 7.1.2 розділу 7 Технічного регламенту, повинні бути чітко нанесені, легко читатися і міцно триматися на вагах, які пройшли одну з процедур, передбачену пунктом 2.1 розділу 2 Технічного регламенту, і відповідність яких вимогам Технічного регламенту встановлено.

3.2 Проставлення на вагах знаків, які можуть увести в оману треті сторони стосовно значення та форми знака затвердження типу або національного знака відповідності, заборонено. Будь-які інші маркування можна проставляти на вагах за умови, що цим не погіршиться видимість та розбірливість марковання знаком затвердження типу та національним знаком відповідності.

3.3 Якщо встановлено, що документи про підтвердження відповідності або марковання, передбачені в підпунктах 7.1.1, 7.1.2 розділу 7 Технічного регламенту, видано (нанесено) помилково або неправомірно, виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зобов'язаний привести ваги у відповідність до вимог маркування.

Якщо невідповідність не усувається, центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен ужити всіх належних заходів, передбачених пунктом 15 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року N 1585, для обмеження чи заборони введення в обіг ваг, щодо яких установлено невідповідність, чи забезпечити вилучення цих ваг з обігу згідно з процедурами, передбаченими пунктом 1.11 розділу 1 Технічного регламенту.

Розділ 4 Основні вимоги до неавтоматичних зважувальних приладів

Якщо ваги містять одразу декілька показувальних чи друкувальних пристроїв, застосування яких передбачено підпунктом "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту, або їх приєднано до таких приладів, що повторюють операції зважування і вони не здатні впливати на правильність результатів зважування, основні вимоги на них не поширюються у тому випадку, якщо реєстрація результатів зважування та їх друкування здійснюються частиною ваг, яка відповідає основним вимогам, і доступ до цих результатів мають обидві зацікавлені в результатах зважування сторони. У разі використання ваг для безпосереднього продажу населенню показувальні пристрої та друкувальні пристрої для продавця і споживача повинні відповідати основним вимогам Технічного регламенту.

Метрологічні вимоги

4.1 Одиниці маси

4.1.1 Застосовувані одиниці маси повинні відповідати Міжнародній системі одиниць (SI), прийнятій Генеральною конференцією з мір та ваг і рекомендованій Міжнародною організацією законодавчої метрології.

За цієї умови дозволено такі одиниці:

- одиниці SI: кілограм, мікрограм, міліграм, грам;

- інші одиниці, поза системою SI: метричний карат (у разі зважування дорогоцінних каменів), тройська унція, тонна.

4.2 Класи точності

4.2.1 Установлено такі класи точності:

- I спеціальний

- II високий

- III середній

- IV звичайний

Технічні характеристики цих класів наведено в табл. 1

Таблиця 1

Для ваг класів II і III найменша границя зважування для визначення тарифів за перевезення знижується до 5 e.

4.2.2 Ціна поділки шкали

4.2.2.1 Ціна поділки шкали (дискретність відліку) (d) і ціна повірочної поділки (e) повинні мати вигляд:

1 х 10^k, 2 х 10^k або 5 х 10^k одиниць маси,

де k - ціле число або нуль.

4.2.2.2 Для всіх ваг, крім ваг з допоміжними показувальними пристроями, дотримуються таких умов:

e =1 х 10^k г;

d < e Ј 10 d,

крім ваг класу I з d < 10^-4 г, для яких e = 10^-3 г.

4.3 Класифікація

4.3.1 Ваги з одним діапазоном зважування

Ваги, оснащені допоміжним показувальним пристроєм, повинні належати до класу I чи класу II. Для ваг цих класів мінімально допустимі значення нижньої границі зважування одержують з табл. 1, змінивши в графі 4 ціну повірочної поділки (e) на ціну поділки шкали (d).

Якщо d < 10^-4 г, то найбільша границя зважування класу I може бути меншою, ніж 50000 e.

4.3.2 Ваги з декількома діапазонами зважування (ваги з різною ціною поділки шкали).

Наявність декількох діапазонів зважування допускається за умови, якщо їх чітко зазначено на вагах. Кожний окремий діапазон зважування класифікують відповідно до пункту 4.3.1.

Якщо діапазони зважування відповідають різним класам точності, то ваги повинні відповідати найжорсткішим вимогам, що застосовуються до класів точності, до яких належать ці діапазони зважування.

4.3.3 Ваги з різною ціною поділки шкали

4.3.3.1 Ваги з одним діапазоном зважування можуть мати декілька часткових діапазонів зважування (ваги з різною ціною поділки шкали).

Ваги з різною ціною поділки шкали не повинні бути оснащені допоміжним показувальним пристроєм.

4.3.3.2 Для кожного часткового діапазону зважування та ваг з різною ціною поділки шкали встановлюють:

- ціну повірочної поділки e_i,          де e_(i+1) < e_i;

- найбільшу границю зважування Max_i,        де Max_i = Max;

- найменшу границю зважування Min_i,         де Min_i = Max_(i-1) та Min_i = Min,

де i = 1, 2,... r,

i - номер часткового діапазону зважування;

r - загальна кількість часткових діапазонів зважування.

Будь-яка границя зважування завжди повинна відповідати чистій масі навантаження незалежно від маси тари, що застосовується.

4.3.3.3 Часткові діапазони зважування класифікують за табл. 2. Усі часткові діапазони зважування повинні належати до того самого класу точності, що й клас точності ваг.

Таблиця 2

i = 1, 2, ... r,

i - номер часткового діапазону зважування

r - загальна кількість часткових діапазонів зважування

____________
⁽¹⁾ Якщо i = r, застосовують відповідну графу табл. 1, у якій e замінюють на e_r.

4.4 Точність

4.4.1 Під час виконання процедур, викладених у пункті 1 розділу 2 Технічного регламенту, похибка ваг не повинна перевищувати границі допустимої похибки ваг, наведеної в табл. 3. У разі числової індикації похибку ваг потрібно коригувати до похибки заокруглення.

Максимально допустимі похибки застосовують для значень маси нетто і тари для всіх можливих навантажень, крім попередньо встановлених значень маси тари.

Таблиця 3

4.4.2 Границі допустимої похибки під час експлуатації можуть бути в два рази більшими від границь допустимих похибок, наведених у табл. 3.

4.5 Результати зважування за допомогою ваг повинні бути повторюваними і відтворюваними іншими застосовуваними показувальними пристроями і з використанням інших методів зважування.

Ваги повинні бути достатньо не чутливими до змін положення навантаження на вантажоприймачі.

4.6 Ваги повинні реагувати на найменші зміни навантаження.

4.7 Величини впливу і час

4.7.1 Ваги класів II, III і IV при використанні повинні бути не чутливими до випадкового відхилення від горизонтального положення.

4.7.2 У температурному діапазоні, установленому виробником, ваги повинні відповідати метрологічним вимогам. Робочий діапазон температур повинен бути не меншим, ніж:

5° C - для ваг класу I

15° C - для ваг класу II

30° C - для ваг класу III чи IV.

У разі невстановлення виробником таких характеристик застосовують діапазон робочих температур від мінус 10° C до 40° C.

4.7.3 Ваги, що працюють від мережі змінного струму, повинні відповідати метрологічним вимогам за умови електроживлення в межах звичайних коливань.

Ваги, що живляться від батарей, повинні давати покази за будь-яких спадів напруги нижче мінімально необхідної величини і повинні за цих умов або продовжувати правильно функціонувати, або автоматично вимикатися.

4.7.4 Електронні ваги при e < 1 г, крім тих, що належать до класу I та класу II, повинні відповідати метрологічним вимогам за умов високої відносної вологості на верхніх границях їхнього температурного діапазону.

4.7.5 Навантаження ваг класу II, III чи IV протягом тривалого часу повинні мати незначний вплив на покази зважування і на нульове значення відразу ж після зняття навантаження.

4.7.6 За інших умов ваги повинні або продовжувати правильно функціонувати, або автоматично вимикатися.

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ

4.8 Загальні вимоги

4.8.1 Проектування та виготовлення ваг повинні бути такими, щоб ваги зберігали свої метрологічні характеристики в разі належного користування й установлення в робочих умовах застосування. Вони повинні показувати значення маси.

4.8.2 Під впливом завад в електронних вагах не повинно виникати значних збоїв або ці збої мають автоматично виявлятися й виводитися на індикацію.

У разі автоматичного виявлення значного збою електронні ваги повинні видавати візуальний чи звуковий сигнал тривоги, який має тривати доти, доки користувач не почне коригувальну дію чи збій не зникне самостійно.

4.8.3 Вимоги, зазначені в підпунктах 4.8.1 і 4.8.2 пункту 4.8 Технічного регламенту, потрібно виконувати протягом часу, що є нормальним щодо експлуатації таких ваг.

У цифрових електронних вагах має бути завжди забезпечено належний контроль правильності процесу вимірювань, роботи показувального пристрою та збереження й передавання всіх даних.

У разі автоматичного виявлення значної суттєвої похибки, пов'язаної з тривалим терміном експлуатації, електронні ваги повинні забезпечувати візуальний чи звуковий попереджувальний сигнал, який має тривати доти, доки користувач не почне коригувальну дію чи збій не зникне самостійно.

4.8.4 Коли зовнішнє устаткування приєднано до електронних ваг через відповідний інтерфейс, це не повинно негативно впливати на метрологічні характеристики ваг.

4.8.5 Ваги не повинні мати характеристики, які можуть сприяти їхньому недобросовісному використанню, тоді як ненавмисне неправильне застосування має бути зведене до мінімуму. Складові частини, які не допускають розбирання чи регулювання, мають бути захищені від цих дій.

4.8.6 Ваги повинні мати таку конструкцію, щоб можна було легко виконати обов'язковий контроль, передбачений Технічним регламентом.

4.9 Індикація результатів зважування й інших параметрів ваг.

Індикація результатів зважування й інших параметрів ваг повинна бути точною, недвозначною і не вводити в оману, а показувальний пристрій повинен давати змогу легко зчитувати покази в робочих умовах застосування.

Назви і позначення одиниць, наведених у пункті 4.1, повинні відповідати зазначеним у нормативних документах (далі - НД), що на них поширюються, крім того вводять позначення "ct" для метричного карата.

Покази не повинні перевищувати найбільших границь зважування (Max), які збільшено на 9 e.

Допоміжний показувальний пристрій допускають тільки праворуч від десяткової відмітки. Розширений показувальний пристрій можна застосовувати тільки тимчасово. Під час його функціонування роботу друкувального пристрою заборонено.

Вторинні покази можуть мати місце за умови неможливості їх помилкового прийняття за первинні покази.

4.10 Друкування результатів зважування й інших показів ваг

Надруковані результати повинні бути правильними, відповідно позначеними та однозначними. Друк повинен бути чітким, легко читатися та таким, що не стирається.

4.11 Зрівноваження

У необхідних випадках ваги повинні бути оснащені зрівноважувальним пристроєм і пристроєм установлення на нуль, достатньо чутливим для правильного установлення.

4.12 Установлення на нуль

Ваги можуть мати пристрої для встановлення на нуль. Робота цих пристроїв повинна забезпечувати точне встановлення на нуль і забезпечувати правильне визначення чистої маси. Дія пристрою визначення заданої маси тари повинна забезпечувати правильне обчислення значення чистої маси.

4.13 Пристрої попереднього зважування тари та пристрої компенсування маси тари

Ваги можуть мати один чи кілька пристроїв для попереднього зважування тари і пристрій для компенсування маси тари. Робота пристроїв для компенсування маси тари повинна забезпечувати точне встановлення на нуль і забезпечувати точне зважування нетто. Робота пристрою для попереднього зважування тари повинна давати змогу відрахування маси брутто або нетто та показувати результат розрахунку.

4.14 Додаткові вимоги для ваг для прямого продажу товарів покупцеві з найбільшою границею зважування не більше 100 кг

4.14.1 Ваги для прямого продажу товарів покупцеві повинні мати індикацію, що містить всю суттєву інформацію про процес зважування, а якщо ваги мають індикацію ціни, то вони повинні чітко показувати розрахунок ціни товару, що купується.

4.14.2 Якщо ваги показують суму, що підлягає оплаті, то ця сума повинна бути точною.

4.14.3 Ваги, що розраховують вартість, повинні виводити на індикацію всі важливі покази протягом періоду часу, достатнього, щоб покупець прочитав їх належним чином.

4.14.4 Ваги, що розраховують вартість, можуть виконувати інші функції, крім зважування одиниць товару і розрахунку вартості тільки в тому разі, якщо всі покази, що стосуються до цих функцій, друкуються чітко, однозначно і розташовані на чеку чи квитанції зручно для покупця.

4.14.5 Ваги не повинні мати характеристик, які прямо чи опосередковано спричиняють розуміння показів, будь-яке тлумачення яких неможливе.

4.14.6 Ваги повинні захищати покупця від неправильного продажу через їх неправильну роботу.

4.14.7 Застосування допоміжних показувальних пристроїв і розширених показувальних пристроїв заборонено.

Наявність допоміжних пристроїв допускається лише в тому випадку, коли вони є необхідними для використання.

4.14.8 Ваги, подібні до тих, які звичайно застосовують для прямого продажу покупцеві і які не відповідають вимогам, викладеним у цьому розділі, повинні мати поряд з показувальним пристроєм незмивне марковання "Використання для прямого продажу покупцеві заборонено".

4.15 Ваги з друкуванням етикеток із зазначенням ціни товару

4.15.1 Ваги з друкуванням етикеток із зазначенням ціни товару повинні відповідати вимогам до ваг, призначених для прямого продажу населенню, у тому обсязі, наскільки це може бути до них застосовано. Для значень ваги нижчих за нижню границю зважування, друкування етикеток із зазначенням ціни неможливе.

Розділ 5 Процедури підтвердження відповідності

5.1 Модуль B

Модуль B для ваг, що є засобами вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), реалізується через державні випробування.

Державні випробування - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган установлює відповідність розроблених ЗВТ вимогам технічного завдання та НД, перевіряє правильність вибору методів та засобів повірки (калібрування), а також забезпеченість ЗВТ методиками повірки (калібрування) та робочими еталонами під час вироблення та експлуатації; перевіряє відповідність ЗВТ, що виробляються серійно або ввозяться на територію України партіями, обов'язковим вимогам НД та їх затвердженим типам.

Установлюються два види державних випробувань: ДПВ і державні контрольні випробування (далі - ДКВ).

5.1.1 Державні приймальні випробування

5.1.1.1 ДПВ підлягають дослідні зразки ЗВТ, призначені для серійного виробництва в Україні, та серійні зразки ЗВТ, які підлягають увезенню на територію України партіями.

Заявку на проведення ДПВ має подавати виробник або його уповноважений представник, іноземний виробник (експортер), підприємства та організації, що мають намір увозити ЗВТ на територію України партіями, у центральний орган виконавчої влади в сфері метрології (у разі проведення робіт за бюджетні кошти відповідно до абзацу 3 статті 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність").

У заявці мають бути зазначені:

- ім'я й адреса виробника і, якщо заявку подає уповноважений представник, також його ім'я й адреса.

За дорученням центрального органу виконавчої влади у сфері метрології уповноважений ним орган розглядає заявку, готує проект листа-доручення на проведення ДПВ ЗВТ і подає його до центрального органу виконавчої влади в сфері метрології.

Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології надсилає оформлені листи-доручення уповноваженим органам із сертифікації, яким доручається проведення ДПВ (далі - виконавець), а також виробникам ЗВТ або іноземним експортерам та територіальним органам за місцезнаходженням виробника ЗВТ.

Виконавець проводить ДПВ ЗВТ згідно з вимогами відповідних стандартів.

5.1.1.2 Виконавець повинен:

- вивчити документацію, зазначену в розділі 6 Технічного регламенту;

- погодити із заявником місце проведення робіт із сертифікації;

- виконати чи доручити виконання відповідних досліджень та випробувань акредитованим органам з оцінки відповідності, перевірити відповідність рішень, які прийняті виробником, основним вимогам, зазначеним у НД, що поширюються на ваги;

- визначити повноту вибраних виробником стандартів, ефективність їх застосування і тим самим забезпечення відповідності основним вимогам цих стандартів;

- провести випробування зразків ЗВТ, які заявлено на проведення ДПВ.

5.1.2 У разі відповідності зразків положенням Технічного регламенту й проходження ними процедури ДПВ згідно з вимогами відповідних стандартів тип ЗВТ затверджується і заноситься до Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні. Уповноважений орган повинен видати заявнику сертифікат відповідності. Сертифікат повинен містити дані для ідентифікації затвердженого типу ваг і, за необхідності, опис їх функціонування.

5.1.3 У разі внесення істотних змін у конструкцію ваг, у тому числі, у результаті застосування нових комплектувальних виробів, що не впливають на нормовані метрологічні характеристики ваг, термін дії сертифіката може бути обмежений.

5.1.4 Кожний уповноважений орган повинен вести облік:

- отриманих заявок на проведення ДПВ;

- виданих сертифікатів затвердження типу;

- ваг, що за результатами проведення ДПВ не пройшли затвердження типу і не отримали сертифікат відповідності;

- доповнень і змін уже виданих документів.

Кожен уповноважений орган повинен, крім того, негайно повідомляти всі зацікавлені сторони про скасування сертифікатів відповідності.

5.1.5 Інші зацікавлені сторони за згодою з виробником можуть одержати копію сертифіката разом з додатками до нього.

5.1.6 Заявник повинен продовжувати інформувати уповноважений орган, що видав сертифікат відповідності, про будь-яку модифікацію затвердженого типу.

У разі, якщо доопрацювання конструкції затвердженого типу впливає на його відповідність основним вимогам Технічного регламенту чи умовам експлуатації, повинні проводитись ДКВ.

5.2 Модуль D

Модуль D для ваг, що є засобами вимірювальної техніки, реалізується тільки в комбінації з модулем В.

5.3 Модуль C

Модуль C для ваг, що є засобом вимірювальної техніки, реалізується за допомогою державних контрольних випробувань.

5.3.1 ДКВ - це процедура, за допомогою якої уповноважений органи перевіряє відповідність ваг типу зазначеному в сертифікаті затвердження типу і їх відповідність основним вимогам Технічного регламенту та відповідних НД.

5.3.2 ДКВ підлягають зразки з установчої серії у таких випадках: коли тип ЗВТ не затверджено за результатами ДПВ; ЗВТ затверджених типів, які виробляють серійно на території України; ЗВТ, які ввозяться на територію України партіями; ЗВТ, що вироблялися чи виробляються в Україні серійно, у разі запровадження цих ЗВТ у серійне виробництво іншими виробниками; ЗВТ, які вироблялися серійно в інших країнах, у разі запровадження цих ЗВТ у серійне виробництво в Україні; ЗВТ затверджених типів у разі внесення в конструкцію або технологію виробництва змін, які впливають на їхні метрологічні характеристики; ЗВТ після тривалої перерви їх серійного виробництва (три роки і більше).

5.3.3. Процедура проведення ДКВ повинна відповідати описаній у відповідних стандартах.

5.3.4 Кожний тип ваг повинен бути випробуваний згідно з вимогами, установленими у відповідних стандартах, зазначених у розділі 1 Технічного регламенту, чи задовольняти випробування для підтвердження його відповідності до основних вимог цього Технічного регламенту.

5.3.5 Ваги, до яких не застосовується підпункт "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, але до яких пред'являються вимоги щодо безпеки, повинні проходити процедуру сертифікації відповідно до чинних стандартів. Документація, необхідна для цього, повинна бути доступною для уповноваженого органу в такому обсязі, який йому необхідний.

5.4 Модуль F

Модуль F для ваг, що є засобами вимірювальної техніки, реалізується у комбінації з модулем В за допомогою повірки або калібрування та самостійно за допомогою МА.

5.4.1 Повірка ваг - це встановлення придатності ваг, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

5.4.2 Калібрування ваг - це визначення в певних умовах або контроль метрологічних характеристик ваг, на які не поширюється державний метрологічний нагляд.

5.4.3 Повірку ваг провадять організації, акредитовані на право її проведення.

5.4.4 Калібрування ваг можуть провадити акредитовані калібрувальні лабораторії уповноваженого органу з проведення робіт із сертифікації.

5.4.5 За результатами повірки або калібрування має бути видано свідоцтво про повірку або калібрування, форми якого наведені у відповідних стандартах, та/або ставитися тавро.

5.4.6 ДМА (МА) - це дослідження ЗВТ з метою визначення їхніх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих ЗВТ до застосування.

ДМА (МА) застосовується до ваг, які не підлягають державним випробуванням, у тому числі до:

- ваг, що виробляються одиничними зразками чи малими партіями і не призначені для серійного виробництва;

- експериментальних (дослідних) зразків ваг, які виготовляють під час науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт і передають в експлуатацію;

- одиничних зразків ваг, яких виготовляють серійно і використовують у спеціальних режимах, відмінних від наведених у документації на ці ваги, або для яких необхідно встановити спеціальні метрологічні характеристики;

- ваг, які імпортують в Україну одиничними зразками чи малими партіями.

Ваги, до яких застосовується підпункт "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, підлягають ДМА.

5.4.7 Ваги потрібно досліджувати, проводити випробування, установлені у відповідних стандартах, чи задовольняти випробування для підтвердження їх відповідності вимогам Технічного регламенту.

5.4.8 За результатами ДМА (МА) потрібно видати документ, що підтверджує результати ДМА, відповідно до статті 19 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", або МА, відповідно до статті 30 цього Закону.

5.4.9 Документація на ваги, необхідна для проведення ДМА (МА), у т. ч. зазначена в розділі 6 Технічного регламенту, повинна бути надана уповноваженому органу в повному обсязі.

5.5 Порядок проведення випробувань

5.5.1 Випробування у разі ДПВ, ДКВ, ДМА (МА) можуть проводитись як на підприємстві-виробнику, так і в будь-якому іншому місці, якщо транспортування до місця проведення заходу не вимагає розбирання ваг, експлуатація ваг не вимагає монтажу приладу чи інших технічних монтажних робіт, що можуть вплинути на характеристики приладу, і якщо величина сили тяжіння в місці експлуатації приладу враховується або якщо на характеристики ваг не впливають зміни сили тяжіння. У всіх інших випадках їх випробування повинні провадити в місці застосування ваг. Первинна повірка або калібрування ваг провадиться безпосередньо на підприємстві-виробнику. Сертифікацію системи управління якістю відносно ваг провадять на підприємстві-виробнику.

5.5.2 Визнання результатів ДПВ та затвердження типу, проведених іншими державами, здійснюються уповноваженим органом.

5.5.3 Якщо на характеристики приладу впливають зміни сили тяжіння, то процедури, зазначені в підпункті 5.5.1, можна проводити в два етапи; на другому етапі слід провадити всі дослідження й випробування, на результати яких впливають зміни сили тяжіння, а на першому етапі повинні провадити всі інші дослідження і випробування. Другий етап потрібно виконувати в місці застосування ваг. Якщо встановлено зони сили тяжіння на території України, то вираз "у місці застосування ваг" можна читати як "у зоні сили тяжіння застосування ваг".

5.5.4 Там, де виробник віддав перевагу проведенню процедур, зазначених у підпункті 5.5.1, у два етапи, і там, де два етапи провадитимуть різні групи, ваги, що пройшли перший етап цієї процедури, повинні мати ідентифікаційний номер уповноваженого органу, що брав участь у цьому етапі.

5.5.5 Сторона, що провела перший етап процедури, повинна видати для кожного типу ваг документ (сертифікат), який містить необхідні дані для ідентифікації ваг, і обумовлює дослідження та випробування, які потрібно проводити.

5.5.6 Сторона, що виконує другий етап процедури, повинна провадити ті дослідження і випробування, яких ще не проводили.

5.5.7 Виробник, що віддав перевагу декларації про відповідність (гарантії якості продукції), повинен виконувати процедури в один етап або застосовувати ту саму процедуру, що й на другому етапі, у присутності уповноваженого органу.

5.5.8 Марковання, передбачене розділом 3 Технічного регламенту, наносять на ваги після завершення другого етапу.

5.5.9 Коли ваги використовуються в будь-якій сфері, що зазначена в підпункті "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту і містять або поєднані із пристроями, що не піддавалися оцінці відповідності, як зазначено в пункті 2.1 розділу 2 Технічного регламенту, то на кожному з цих ваг повинне бути позначення, що обмежує їх застосування, як визначено в пункті 7.7 Технічного регламенту. Це позначення повинно бути чітким, легко читатися і міцно триматися на вагах.

Розділ 6 Технічна документація

6.1 Технічна документація повинна забезпечувати можливість перевірки відповідності виробу вимогам Технічного регламенту, а також розуміння конструкції, виготовлення і функціонування ваг.

6.2 Технічна документація повинна містити:

- загальний опис ваг;

- конструкцію, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів тощо;

- описи й пояснення до креслень, схем і такі, що стосуються функціонування ваг;

- список стандартів з переліку національних стандартів і опис рішень, прийнятих на виконання вимог Технічного регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань тощо;

- сертифікати про затвердження типу і результати відповідних випробувань елементів ваг (там, де це необхідно).

Розділ 7 Марковання ваг та документи про підтвердження відповідності

7.1 Ваги, застосування яких належать до числа перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, маркуються таким чином:

7.1.1 Ваги, відповідність яких підтверджується сертифікатами відповідності, повинні мати:

а) сертифікат затвердження типу;

б) марковання відповідно до НД, що стосується цих ваг, у тому числі такі написи: найменування чи товарний знак виробника; клас точності, уміщений в овал чи в горизонтальні лінії, з'єднані двома півколами; найбільшу границю зважування у вигляді Max...; найменшу границю зважування у вигляді Min...; ціну повірочної поділки у вигляді e =; а також, за необхідності: заводський номер, для вагів з окремими, але залежними одиницями вимірювання - позначення кожної одиниці; ціну поділки шкали, якщо вона відмінна від e у вигляді d = ...; максимально допустиму дію тари в бік збільшення у вигляді Т = +...; максимально допустиму дію тари в бік зменшення, якщо вона відмінна від Max у вигляді Т = -...; інтервал виставлення тари, якщо він відмінний від d у вигляді d_Т = ...; найбільше допустиме безпечне навантаження, якщо воно відмінне від Max у вигляді Lim..., діапазони температур, якщо вони відмінні від зазначених у відповідних стандартах у вигляді ...°C / ...°C; співвідношення між вантажоприймачем та навантаженням;

в) марковання знаком затвердження типу ЗВТ згідно із статтею 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність";

г) марковання національним знаком відповідності згідно із статтею 8 Закону України "Про підтвердження відповідності".

7.1.2 Ваги, що відповідають декларації про відповідність, повинні мати:

а) сертифікат затвердження типу;

б) марковання відповідно до підпункту "б" пункту 7.1.1;

в) марковання знаком затвердження типу ЗВТ відповідно до вимог чинних стандартів;

г) марковання національним знаком відповідності згідно із статтею 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

7.2 Ваги повинні мати пристосування, на яке буде нанесене відповідне марковання згідно з пунктом 7.1, написи повинні бути видимі і такими, щоб було неможливо їх видалити без руйнування цих пристосувань.

7.3 Там, де застосовуються пластинки з технічними даними на ваги, їх видалення неможливо без руйнування ваг.

7.4 Написи Max, Min, e, d повинні розташовуватися поруч з дисплеєм чи шкалою, що показує результати зважування.

7.5 Ваги, які з'єднані або можуть бути з'єднані з одним приймачем навантаження чи з кількома, повинні мати відповідні написи, що стосуються зазначених приймачів навантаження.

7.6 Інші ваги, не перераховані в пунктах 7.1.1, 7.1.2, повинні мати:

- товарний знак або назву виробника,

- найбільш допустиме навантаження у вигляді Max...

На цих приладах може не бути марковання, зазначеного в пункті 7.1.

7.7 Позначенням обмеженого застосування, якщо ваги використовуються з приладами, які не підлягають оцінці відповідності, як зазначено в пункті 5.5.9 Технічного регламенту, є квадрат, довжина сторони якого становить 25 мм, з чорним відбитком великої літери М на червоному тлі, перекреслений по діагоналі.

Розділ 8 Прикінцеві положення

8.1 Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен уживати всіх заходів для забезпечення того, щоб ваги, промарковані знаком затвердження типу та національним знаком відповідності, постійно відповідали вимогам Технічного регламенту.

8.2 Усі рішення, які приймаються відповідно до цього Технічного регламенту і приводять до обмежень на введення в обіг ваг, повинні бути чітко обґрунтованими. Такі рішення потрібно негайно доводити до виробника цих ваг чи його уповноваженого представника, що є резидентом України.

Назад