ЗАКОН УКРАЇНИ
Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення безпеки на залізничному транспорті, правові основи забезпечення інтероперабельності системи залізничного транспорту для захисту життя і здоров'я громадян, забезпечення обороноздатності держави, технічної, операційної та регуляторної інтеграції залізничного транспорту України до єдиного європейського залізничного простору, поступового становлення в Україні конкурентного ринку залізничного транспорту та вдосконалення системи управління у сфері залізничного транспорту відповідно до актів права Європейського Союзу. Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯСтаття 1. Визначення термінів1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) акт незаконного втручання - дія (зокрема терористичний акт і кібертероризм) або спроба вчинення дії, спрямованої на порушення безперебійного та сталого функціонування залізничного транспорту та його об'єктів, внаслідок якої завдано шкоди рухомому складу, об'єктам інфраструктури залізничного транспорту, життю та/або здоров'ю людей, їхньому майну, вантажу, багажу, вантажобагажу та пошті, що перебувають на об'єкті залізничного транспорту, довкіллю або створено реальну загрозу настання таких наслідків; 2) безпека руху на залізничному транспорті (далі - безпека руху) - стан функціонування системи залізничного транспорту та/або окремих її підсистем, за якого відсутні непередбачувані ризики настання залізничних аварійних подій та їхніх наслідків під час руху рухомого складу у процесі перевезення або маневрової роботи, а ідентифіковані ризики усунені або зменшені до найменшого прийнятного рівня; 3) залізнична аварійна подія (далі - подія) - небажана, неумисна, неочікувана подія або сукупність подій (зокрема пов'язаних між собою причинно-наслідковим зв'язком), що сталася під час руху поїздів та/або у процесі експлуатації об'єктів залізничного транспорту, включно з подіями на залізничних переїздах, та призвела до загибелі чи травмування людей, пошкодження рухомого складу, об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, вантажу, багажу, вантажобагажу, пошти та/або завдання інших збитків чи шкоди довкіллю, порушення безперебійного руху поїздів; 4) залізнична станція (далі - станція) - об'єкт інфраструктури залізничного транспорту з колійним розвитком, що дає змогу проводити операції з приймання та відправлення поїздів, маневрової роботи, а також приймання і видачу вантажу та/або обслуговування пасажирів перевізниками; 5) залізничні колії загального користування - залізничні колії, що з'єднують залізничні станції між собою або залізничні станції України із залізничними коліями інших країн, а також залізничні колії у межах залізничних станцій (головні, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні та інші колії, призначені для здійснення процесу перевезення); 6) залізничний перевізник (далі - перевізник) - суб'єкт господарювання, основним видом діяльності якого є перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом (за умови надання таким суб'єктом послуги тяги) або який надає послугу тяги, має відповідну ліцензію та несе відповідальність за безпеку таких перевезень; 7) залізничний рухомий склад (далі - рухомий склад) - тяговий рухомий склад, зокрема для маневрових робіт, моторвагонний рухомий склад, вантажні, пасажирські та багажні вагони, спеціальні вагони, призначені для перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, спеціальний рухомий склад для обслуговування інфраструктури залізничного транспорту та забезпечення функціонування залізничного транспорту; 8) інтероперабельність - здатність системи залізничного транспорту та/або окремих її підсистем забезпечувати безпеку та безперебійність руху рухомого складу з належним рівнем експлуатаційної ефективності на різних інфраструктурних мережах та інфраструктурі залізничного транспорту завдяки технічній, функціональній, операційній та нормативній сумісності, технічні та інші параметри для досягнення якої визначають технічні регламенти та технічні специфікації інтероперабельності; 9) інфраструктура залізничного транспорту - сукупність об'єктів, визначених статтею 7 цього Закону, що призначені для забезпечення перевезень залізничним транспортом; 10) інфраструктура залізничного транспорту загального користування (далі - інфраструктура загального користування) - залізничні колії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, інші об'єкти, визначені цим Законом, що їх безпосередньо використовують для здійснення перевезень залізничним транспортом; 11) істотні зміни - технічні, організаційні та/або операційні зміни, внесені суб'єктом господарювання у сфері залізничного транспорту до однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту або до системи залізничного транспорту загалом, виду, обсягу чи території перевезень, які можуть призвести до підвищення рівня ризику в системі управління безпекою руху та оцінені як істотні відповідно до критеріїв та в порядку, що їх визначено Кабінетом Міністрів України; 12) маневрова робота - будь-які переміщення тягового рухомого складу з вагонами чи без вагонів або сукупність таких переміщень, що їх здійснюють під'їзними та станційними коліями під час виконання операцій з формування / розформування поїздів, доступу до об'єктів обслуговування; 13) машиніст локомотива / поїзда (далі - машиніст) - особа, якій видано свідоцтво машиніста у порядку, визначеному цим Законом; 14) мережа інфраструктури залізничного транспорту загального користування (інфраструктурна мережа) - частина інфраструктури загального користування, управління якою здійснює один оператор інфраструктури залізничного транспорту; 15) навчальний центр, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів (далі - навчальний центр), - суб'єкт освітньої діяльності, якому у порядку, визначеному цим Законом, видано свідоцтво про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, та який включений до Реєстру навчальних центрів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів (далі - Реєстр навчальних центрів), і надає освітні послуги з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації машиністів; 16) оператор інфраструктури залізничного транспорту (далі - оператор інфраструктури) - суб'єкт господарювання (господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі), що забезпечує створення, управління та експлуатацію інфраструктури загального користування, зокрема управління рухом, контроль, управління та сигналізацію, а також відповідає за будівництво та розвиток інфраструктури загального користування; 17) оператор під'їзної колії - суб'єкт господарювання, що забезпечує створення, управління та експлуатацію під'їзної колії і відповідає за її будівництво та розвиток; 18) оператор рухомого складу - суб'єкт господарювання, що надає рухомий склад юридичним та/або фізичним особам для перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом; 19) перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом - перевезення рухомим складом вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти від станції відправлення до станції призначення, яке здійснює перевізник відповідно до укладеного договору; 20) під'їзні колії - залізничні колії, що не належать до залізничних колій загального користування та з'єднують колії загального користування, зокрема через інші залізничні колії, з окремими підприємствами, а також залізничні колії, що з'єднують підприємства між собою та які використовують для виконання окремих операцій процесу перевезення; 21) підсистема залізничного транспорту - структурна або функціональна частина системи залізничного транспорту, визначена цим Законом; 22) послуга тяги - комплекс дій, спрямованих на забезпечення поїзда тяговим рухомим складом та керування ним для забезпечення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом; 23) ризик у системі управління безпекою руху (далі - ризик) - ймовірність настання події або нещасного випадку, що може призвести до порушення безпеки руху, заподіяння шкоди життю чи здоров'ю людей, майну фізичних та/або юридичних осіб, довкіллю, та ступінь тяжкості такої шкоди; 24) розслідування події - здійснення заходів, спрямованих на встановлення обставин, організаційних, кваліфікаційних і технічних причин виникнення події, розроблення профілактичних заходів для запобігання виникненню подій та рекомендацій щодо безпеки; 25) свідоцтво машиніста - документ, що підтверджує здобуття базової освіти та володіння загальними професійними навичками для керування тяговим рухомим складом, успішне складення відповідних іспитів та відповідність медичним вимогам; 26) сертифікат авторизації - документ, що підтверджує затвердження системи управління безпекою руху оператором інфраструктури або оператором під'їзної колії та дотримання ним визначених вимог, необхідних для забезпечення безпеки під час здійснення будівництва, технічного обслуговування та експлуатації інфраструктури загального користування або під'їзної колії; 27) сертифікат безпеки - документ, що підтверджує затвердження системи управління безпекою руху перевізником та дотримання ним визначених вимог, необхідних для забезпечення безпеки руху під час здійснення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом; 28) сертифікат машиніста - документ, в якому зазначено дільниці інфраструктури залізничного транспорту та станції, на яких машиніст має право керувати поїздами і виконувати маневрову роботу, а також типи тягового рухомого складу, якими машиніст має право керувати на таких дільницях і станціях; 29) система управління безпекою руху - структурована та задокументована у документі, затвердженому оператором інфраструктури, перевізником, оператором під'їзної колії, сукупність технічних, технологічних, кваліфікаційних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки руху під час здійснення перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом; 30) складові інтероперабельності - технічні засоби, програмне забезпечення, технології, системи управління, компоненти, сукупність компонентів, збірні одиниці або вузли обладнання, включені або призначені для включення до підсистеми залізничного транспорту, зокрема матеріальні і нематеріальні об'єкти, від яких безпосередньо або опосередковано залежить інтероперабельність системи залізничного транспорту; 31) суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування), - суб'єкт господарювання, що має свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, включений до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, та надає послуги з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу відповідно до цього Закону; 32) технічні специфікації інтероперабельності - документ, який для забезпечення виконання загальних суттєвих вимог технічних регламентів у сфері залізничного транспорту визначає спеціальні суттєві вимоги до окремих підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності з метою забезпечення інтероперабельності, що його затверджує Кабінет Міністрів України; 33) технологічний залізничний транспорт - залізничні колії та рухомий склад, розташовані на території суб'єкта господарювання і призначені лише для внутрішніх перевезень вантажів і майна такого суб'єкта господарювання у межах його території; 34) транспортна безпека - стан функціонування об'єкта залізничного транспорту, за якого забезпечено захист життя і здоров'я людей та їхнього майна, вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти, що перебувають на об'єкті залізничного транспорту, від негативних наслідків вчинення актів незаконного втручання; 35) тяговий рухомий склад - локомотиви, маневрові локомотиви, моторвагонний та інший рухомий склад, що має тягові властивості, які використовують суб'єкти господарювання безвідносно до форми власності для здійснення і забезпечення процесу перевезення залізничним транспортом. 2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях: терміни "введення в експлуатацію", "надання на ринку", "продукція", "технічний регламент" - у значеннях, наведених у Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"; термін "національні електронні інформаційні ресурси" - у значенні, наведеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України"; термін "роботодавець" - у значенні, наведеному в Законі України "Про охорону праці". Стаття 2. Сфера дії Закону1. Цей Закон регулює відносини між суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту, діяльність яких справляє вплив на безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті, та державою в особі уповноважених органів державної влади. 2. Дія цього Закону не охоплює технологічний залізничний транспорт. Стаття 3. Основні засади державного регулювання у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті1. Державне регулювання у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті здійснюють на таких засадах: 1) пріоритетності забезпечення безпеки руху і транспортної безпеки, які є невід'ємними складовими безпеки на залізничному транспорті, збереження життя і здоров'я людей, довкілля; 2) забезпечення цілісності та безперебійного функціонування інфраструктури залізничного транспорту; 3) забезпечення державного контролю (нагляду) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту безвідносно до форми власності в частині забезпечення безпеки руху; 4) надання громадянам та суб'єктам господарювання публічних послуг у сфері безпеки руху та інтероперабельності на залізничному транспорті за принципом "єдиного вікна"; 5) забезпечення безперебійного, стійкого та сталого функціонування об'єктів залізничного транспорту в умовах виникнення надзвичайних ситуацій та в особливий період; 6) забезпечення технологічної сумісності національної системи залізничного транспорту з транс'європейською транспортною мережею на основних напрямах перевезень; 7) наближення технічного регулювання у сфері залізничного транспорту до європейських практик. Стаття 4. Державне управління у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті1. Державне управління у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом. 2. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті належать: 1) спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту; 2) затвердження: Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті; Порядку оцінювання ризиків на залізничному транспорті; Порядку видачі, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки; Порядку призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; Порядку авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку); технічних специфікацій інтероперабельності; Порядку підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки машиністів локомотивів / поїздів, складання іспитів, видачі, оновлення, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва машиніста; Порядку видачі, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів; 3) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України. 3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, належать: 1) забезпечення формування державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту; 2) реалізація державної політики з питань міжнародного співробітництва у сфері безпеки на залізничному транспорті та технічного регулювання у сфері залізничного транспорту; 3) затвердження: Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті; Порядку підготовки та перевірки професійних знань працівників (крім машиністів), які виконують функції, пов'язані з рухом поїздів і маневровою роботою на коліях оператора інфраструктури, та керують навантаженням і кріпленням вантажів в/на рухомому складі, осіб, на яких покладено виконання завдань з питань транспортної безпеки; Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу; строків продовження експлуатації рухомого складу; Порядку проведення обов'язкових попередніх (під час прийняття на роботу) та періодичних (у період трудової діяльності), передрейсових (передзмінних) та післярейсових (післязмінних) медичних оглядів працівників залізничного транспорту; Порядку забезпечення транспортної безпеки суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту; порядків ведення Реєстру залізничного рухомого складу, Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, Реєстру виданих свідоцтв машиніста, Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, Реєстру навчальних центрів; 4) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України. 4. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, належать: 1) реалізація державної політики у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту; 2) ведення обліку та проведення аналізу причин виникнення подій, ведення обліку пожеж на залізничному транспорті; 3) видача ліцензій на право провадження видів господарської діяльності у сфері залізничного транспорту та здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов; 4) ведення Реєстру залізничного рухомого складу, Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; 5) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою та додержанням вимог законодавства на залізничному транспорті з підстав та в межах, визначених цим Законом, та відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; 6) здійснення контролю за забезпеченням транспортної безпеки суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту; 7) видача, оновлення, поновлення та припинення дії сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, ведення Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки; 8) здійснення контролю за функціонуванням системи управління безпекою руху, впровадженої перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії; 9) видача, оновлення, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв машиніста та ведення Реєстру виданих свідоцтв машиніста; 10) організація проведення іспитів кандидатів у машиністи, машиністів на відповідність загальній професійній компетентності; 11) авторизація структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку); 12) складання та оприлюднення щорічного звіту з безпеки на залізничному транспорті; 13) видача, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розширення та скорочення сфери призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування; 14) видача, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтв про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, ведення Реєстру навчальних центрів; 15) забезпечення здійснення визначених законодавством заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті, своєчасного реагування на такі ситуації та ліквідації їх наслідків; 16) інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України. 5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, має право: 1) отримувати інформацію, необхідну для належного виконання повноважень, визначених цим Законом або іншими актами законодавства, від суб'єктів владних повноважень, суб'єктів господарювання, яких охоплює дія цього Закону, на підставі та в порядку, що їх визначено законодавством; 2) здійснювати заходи державного нагляду (контролю) у формі планових та позапланових перевірок щодо функціонування систем управління безпекою руху з підстав та в межах, визначених цим Законом, та відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; 3) притягати суб'єктів господарювання у сфері залізничного транспорту за невиконання обов'язків, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, до відповідальності, встановленої законодавством; 4) встановлювати заборону експлуатації рухомого складу, що створює загрозу безпеці руху, життю чи здоров'ю людей, довкіллю, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань безпеки руху, через видачу приписів відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (до усунення обставин, що були підставою для видачі відповідного припису); 5) тимчасово зупиняти рух рухомого складу, встановлювати заборону або обмеження експлуатації інфраструктурної мережі, окремих її дільниць або об'єктів у разі наявності загрози безпеці руху, життю чи здоров'ю людей, довкіллю, порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпеки руху через видачу розпоряджень відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (до усунення обставин, що були підставою для видачі відповідного розпорядження); 6) здійснювати міжнародне співробітництво в межах повноважень та в порядку, визначеному законом. 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у процесі ухвалення рішень є незалежним від будь-якого перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії, будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи, яка звертається до нього за отриманням публічних послуг, визначених цим Законом. Втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних чи юридичних осіб у діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, заборонено, крім випадків, визначених законом. Будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення, не визначені законом, державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних чи юридичних осіб центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, чи його працівникам щодо організації його діяльності чи безпосереднього здійснення ним повноважень, визначених цим Законом, є неправомірними та не підлягають виконанню. У разі отримання такої вказівки, вимоги, доручення працівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом трьох робочих днів з дня отримання письмово інформує про це керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, або особу, яка згідно із законом виконує його обов'язки. 7. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інших центральних органів виконавчої влади, які в межах повноважень здійснюють державне управління у сфері залізничного транспорту, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку. Стаття 5. Ліцензування господарської діяльності залізничного перевізника1. Господарську діяльність залізничного перевізника з перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом та/або з надання послуги тяги провадять, за умови отримання відповідної ліцензії. Умови отримання ліцензії з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, встановлюють ліцензійні умови, затверджені Кабінетом Міністрів України. Ліцензія підтверджує право перевізника на провадження господарської діяльності щодо здійснення одного чи кількох видів перевезень (перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти тяговим рухомим складом залізничними коліями загального користування) та/або діяльності з надання послуги тяги. 2. Ліцензування видів господарської діяльності у сфері залізничного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відповідно до законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Для отримання ліцензії та провадження діяльності залізничного перевізника суб'єкт господарювання має відповідати вимогам щодо: 1) бездоганної ділової репутації ліцензіата; 2) належного фінансового стану ліцензіата; 3) професійної компетентності управлінського персоналу ліцензіата; 4) забезпечення страхування відповідальності відповідно до статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт" та Закону України "Про страхування". 3. Здобувач ліцензії, ліцензіат є таким, що має бездоганну ділову репутацію, якщо: 1) його не визнано неплатоспроможним відповідно до законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; 2) його посадові особи не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину, пов'язаного із службовою або професійною діяльністю, зокрема у порушенні вимог законодавства у сферах господарської діяльності, безпеки на залізничному транспорті, протидії торгівлі людьми, незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, податкового законодавства чи законодавства про транспорт; 3) його посадові особи не визнані Україною особами, що пов'язані з державою-агресором (державою-окупантом), та не є громадянами держави, визнаної Україною державою-агресором (державою-окупантом), не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину або неодноразовому вчиненні кримінальних проступків та/або неодноразовому вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням вимог законодавства про працю, зокрема зобов'язань, визначених законодавством про охорону праці; 4) його посадові особи не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, порушення вимог митного законодавства - у разі якщо здобувач ліцензії, ліцензіат має намір здійснювати (здійснює) перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні. 4. Здобувач ліцензії, ліцензіат є таким, що має належний фінансовий стан, якщо він забезпечений фінансовими ресурсами для провадження діяльності залізничного перевізника протягом не менш як 12 місяців та для покриття ризиків, які можуть виникнути в результаті провадження діяльності залізничного перевізника, що підтверджують фінансова звітність та інші документи, визначені ліцензійними умовами. Наявність значної (у розмірі, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня відповідного календарного року) та/або регулярної заборгованості із сплати податків, страхових внесків та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підставою вважати здобувача ліцензії, ліцензіата таким, що не має належного фінансового стану. 5. Для підтвердження професійної компетентності управлінського персоналу здобувач ліцензії, ліцензіат має надати визначені ліцензійними умовами документи, що підтверджують наявність в управлінського персоналу знань та/або досвіду, потрібних для здійснення безпечного та надійного операційного контролю за видом перевезень залізничним транспортом, зазначеним у ліцензії. 6. Форму документа, що підтверджує видачу ліцензії, що його видають на вимогу перевізника, але який не є обов'язковим, форму додатка до такого документа про забезпечення страхування відповідальності, а також порядок їх заповнення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Розділ II.
РОЛЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ТА ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУСтаття 6. Права і обов'язки оператора інфраструктури залізничного транспорту1. Оператор інфраструктури зобов'язаний: 1) утримувати інфраструктурну мережу в належному технічному стані, що забезпечує безпеку руху та безперебійність процесу перевезення; 2) мати сертифікат авторизації; 3) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху; 4) затвердити та впровадити внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста; 5) здійснювати контроль і забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, транспортної безпеки, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці на інфраструктурній мережі; 6) вживати невідкладних заходів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварійних та інших подій на інфраструктурній мережі, організовувати здійснення заходів для технічного захисту об'єктів інфраструктури залізничного транспорту; 7) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку; 8) невідкладно інформувати в порядку, визначеному законодавством з питань цивільного захисту, відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призвели до порушення роботи на інфраструктурі загального користування або сталися на об'єктах залізничного транспорту, та не пізніше наступного робочого дня з дня настання події інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про настання подій, що сталися на інфраструктурній мережі та призвели до завдання збитків, заподіяння шкоди довкіллю, для встановлення їх розмірів з підстав та в межах, що їх визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; 9) надавати в порядку, визначеному цим Законом, інформацію про події, що сталися на інфраструктурній мережі і спричинили порушення вимог безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, причини їх виникнення і вжиті заходи; 10) надавати інформацію на запит центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у встановлені ними строки та з визначеним рівнем деталізації відомостей; 11) забезпечувати виконання зобов'язань, що випливають із чинних міжнародних договорів України; 12) виконувати інші обов'язки, визначені законодавством. 2. Під час здійснення перевезення на інфраструктурній мережі оператор інфраструктури має право проводити перевірку технічного стану рухомого складу та документів осіб, які здійснюють керування ним. У разі виявлення технічного стану тягового та/або іншого рухомого складу, що загрожує безпеці руху, уповноважені особи оператора інфраструктури зобов'язані зупинити рух такого складу і повідомити про це перевізника та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Стаття 7. Інфраструктура залізничного транспорту1. Інфраструктуру залізничного транспорту складають такі об'єкти: 1) залізничні колії, зокрема рейки з скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар, насипи, виїмки, дренажні канали і траншеї, кам'яні траншеї, дренажні штольні, укріпні стіни, укріпні лісонасадження, пасажирські і товарні платформи, бровки залізничних колій і тротуарів, переходи, переїзди, захисні стіни; 2) інженерні споруди (залізничні мости, залізничні естакади, залізничні тунелі, залізничні підземні шляхи тощо); 3) залізничні переїзди та переходи; 4) територія залізничних станцій і вокзалів, що забезпечує доступ пасажирів та вантажів до залізничних колій, а також устаткування для збирання транспортних платежів; 5) прилади безпеки (системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів), сигнальне обладнання, технічні засоби електронних комунікацій на перегонах і станціях, зокрема обладнання для забезпечення електропостачання для роботи сигнального обладнання, технічних засобів електронних комунікацій, а також будівлі для такого обладнання; 6) обладнання для освітлення з метою забезпечення руху поїздів та безпеки перевезень; 7) тягові підстанції та контактна мережа; 8) будівлі, які використовують для забезпечення технологічного комплексу процесу перевезень; 9) об'єкти та обладнання, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт; 10) земельні ділянки під об'єктами, визначеними цією частиною, зокрема смуга відведення. 2. Інфраструктура залізничного транспорту включає інфраструктуру загального користування та під'їзні колії. Технологічний залізничний транспорт не належить до інфраструктури залізничного транспорту. 3. Володільці об'єктів інфраструктури залізничного транспорту повинні утримувати їх у технічно справному стані, що забезпечує безпеку руху і безперебійність процесу перевезення. 4. Інформація про об'єкти інфраструктури залізничного транспорту та їх операторів підлягає внесенню до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Надання такої інформації для внесення до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту здійснює оператор інфраструктури. Порядок ведення Реєстру інфраструктури залізничного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Стаття 8. Права і обов'язки залізничного перевізника1. Перевізник для здійснення перевезень залізничним транспортом зобов'язаний: 1) мати ліцензію на провадження відповідного виду господарської діяльності та сертифікат безпеки згідно із законодавством; 2) мати тяговий рухомий склад на праві власності, іншому речовому праві або праві користування на підставі договору з його власником та/або оператором рухомого складу; 3) забезпечувати утримання рухомого складу, який він експлуатує, в належному технічному та санітарному стані; 4) допускати до роботи, пов'язаної із здійсненням перевезень, персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам і не має медичних протипоказань до такої роботи, має свідоцтво машиніста, сертифікат машиніста та/або інші документи, визначені законодавством; 5) затвердити та впровадити внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста; 6) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху; 7) забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, транспортної безпеки, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці; 8) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку; 9) виконувати інші обов'язки, визначені законодавством. 2. Перевізник має право: 1) перевіряти технічну справність вагонів та інтермодальних транспортних одиниць, поданих до перевезення, та їх відповідність вимогам нормативно-правових актів; 2) вимагати від відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти дотримання вимог законодавства щодо використання засобів механізації вантажних робіт, тари, інтермодальних транспортних одиниць, що виключають пошкодження рухомого складу, споруд та пристроїв, інших об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, а також щодо забезпечення схоронності вантажу, багажу, вантажобагажу та пошти; 3) інші права, визначені законодавством. Стаття 9. Основи діяльності операторів під'їзних колій1. Оператор під'їзних колій зобов'язаний: 1) провадити діяльність з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері залізничного транспорту; 2) утримувати під'їзні колії в належному технічному стані відповідно до вимог законодавства; 3) мати сертифікат авторизації (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) та персонал, що відповідає кваліфікаційним вимогам; 4) забезпечити наявність і функціонування засобів контролю технічного стану та функціонування під'їзних колій згідно з вимогами законодавства; 5) вживати невідкладних заходів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварійних та інших подій на під'їзних коліях; 6) затвердити та впровадити (за потреби) внутрішні процедури видачі, доповнення, призупинення та припинення дії сертифіката машиніста; 7) розробити, затвердити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування); 8) забезпечувати дотримання вимог безпеки руху, пожежної, техногенної безпеки та законодавства про охорону праці; 9) невідкладно інформувати у порядку, визначеному законодавством з питань цивільного захисту, відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, оператора інфраструктури, що здійснює управління інфраструктурною мережею, з якою з'єднана під'їзна колія, і населення про надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призвели до порушення роботи під'їзної колії, та не пізніше наступного робочого дня після настання події інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про настання події, що сталася на під'їзних коліях та призвела до завдання збитків, заподіяння шкоди довкіллю, для встановлення їх розмірів з підстав та в межах, що їх визначив Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; 10) забезпечувати дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, природокористування та екологічну безпеку. Стаття 10. Під'їзні колії1. Під'їзні колії та розміщені на них споруди і пристрої мають забезпечувати безперебійну роботу та безпеку руху під час виконання маневрової роботи відповідно до обсягів, що забезпечують ритмічне навантаження і вивантаження вантажів, а також раціональне використання рухомого складу та його схоронність. Оператори під'їзних колій забезпечують утримання та експлуатацію під'їзних колій відповідно до вимог щодо безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту. 2. Відкриття під'їзної колії для постійної експлуатації та визначення можливості подачі на таку залізничну колію рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування, провадять у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. На кожну під'їзну колію має бути оформлено технічний паспорт, масштабний план, повздовжній профіль, затверджено інструкцію про порядок обслуговування та організацію руху на під'їзній колії. 3. На під'їзних коліях виконують роботи з навантаження, вивантаження вантажів, підготовки рухомого складу, сортування, зберігання вантажів, що прибули або призначені для перевезення, маневрові та інші роботи, пов'язані з перевезенням вантажів, з урахуванням технічних і технологічних можливостей під'їзної колії. Оператор під'їзної колії управляє процесом перевезення, маневровою роботою в межах такої колії. 4. Інформація про під'їзні колії та операторів під'їзних колій підлягає внесенню до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту. Надання такої інформації для внесення до Реєстру інфраструктури залізничного транспорту здійснює оператор під'їзної колії. Розділ III.
БЕЗПЕКА НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІСтаття 11. Система управління безпекою руху1. Метою створення системи управління безпекою руху є забезпечення системного і безперервного управління ризиками та підтримання належного рівня безпеки руху під час експлуатації об'єктів залізничного транспорту для досягнення операторами інфраструктури, операторами під'їзних колій та перевізниками цілей своєї діяльності. 2. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) та перевізник зобов'язані розробити, затвердити, впровадити, забезпечити функціонування та вдосконалення системи управління безпекою руху з дотриманням вимог Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, з урахуванням положень Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті. Суб'єкти господарювання, визначені абзацом першим цієї частини, зобов'язані здійснювати моніторинг ефективності всіх процесів і процедур у системі управління безпекою руху, зокрема оперативні, організаційні та технічні заходи безпеки, з урахуванням вимог Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті. 3. Контроль за функціонуванням системи управління безпекою руху, впровадженої перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". 4. Суб'єкти господарювання, визначені абзацом першим частини другої цієї статті, щороку, до 31 травня, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, звіт з безпеки за попередній календарний рік. Вимоги до змісту звіту з безпеки та порядок його подання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Стаття 12. Управління ризиками на залізничному транспорті1. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), суб'єкт господарювання, відповідальний за технічне обслуговування, перевізник, виробник залізничної продукції зобов'язаний запровадити процедуру оцінювання ризиків, а також відповідно до законодавства призначити посадову особу (осіб) або утворити у складі своєї адміністрації структурний підрозділ (підрозділи), відповідальний за управління ризиками, зокрема за оцінювання ризиків. 2. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, відповідно до Порядку оцінювання ризиків на залізничному транспорті, затвердженому Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок оцінювання ризиків) та з урахуванням Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті складає декларацію про оцінювання ризиків, яка засвідчує, що всі ідентифіковані небезпеки та пов'язані з ними ризики контролюються на прийнятному рівні. 3. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, зобов'язаний проходити зовнішнє оцінювання ризиків у таких випадках: 1) для видачі, поновлення або оновлення сертифіката авторизації; 2) для видачі, поновлення або оновлення сертифіката безпеки; 3) для авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку); 4) для призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, або розширення сфери його призначення; 5) в інших випадках, визначених цим Законом, якщо такий суб'єкт здійснює істотні зміни однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту або системи залізничного транспорту загалом. 4. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, з урахуванням критеріїв, визначених Порядком оцінювання ризиків, самостійно ухвалює рішення про те, чи є зміна системи залізничного транспорту або однієї чи кількох підсистем залізничного транспорту істотною. У разі якщо суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, ухвалив рішення, що здійснена зміна не впливає на безпеку системи (підсистеми) залізничного транспорту або є неістотною, він здійснює оцінювання ризиків самостійно та зобов'язаний зберігати документацію щодо системи оцінювання ризиків для підтвердження обґрунтування свого рішення. 5. Зовнішнє оцінювання ризиків здійснюють інспекційні органи, акредитовані відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" як третя незалежна сторона, сфера акредитації яких охоплює роботи з оцінювання ризиків відповідно до Порядку оцінювання ризиків (далі - інспекційні органи), на підставі заяви суб'єкта, визначеного частиною першою цієї статті, поданої за формою, визначеною Порядком оцінювання ризиків. Моніторинг дотримання інспекційними органами вимог щодо зовнішнього оцінювання ризиків здійснює національний орган України з акредитації відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності". Зовнішнє оцінювання ризиків є платною послугою. Порядок надання та розмір плати за надання такої послуги визначає Порядок оцінювання ризиків. За результатами оцінювання ризиків інспекційний орган протягом 60 календарних днів з дня отримання заяви суб'єкта, визначеного частиною першою цієї статті, про зовнішнє оцінювання ризиків надає такому суб'єкту звіт про оцінювання ризиків із зазначенням рівня прийнятності кожного з оцінених ризиків. 6. Суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, несе відповідальність за визначення того, яким чином він враховує висновки звіту про оцінювання ризиків у своїй подальшій діяльності, що була предметом такого оцінювання. У разі отримання звіту з оцінювання ризиків, в якому визначено неприйнятний рівень ризиків, суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, може вжити додаткових заходів для управління ризиками та звернутися за здійсненням повторного зовнішнього оцінювання ризиків відповідно до Порядку оцінювання ризиків. 7. У разі незгоди із звітом про оцінюванням ризиків або його частиною суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, подає письмові заперечення протягом 10 календарних днів з дня отримання звіту про оцінювання ризиків. Інспекційний орган розглядає такі заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання письмових заперечень. За результатами розгляду заперечень інспекційний орган ухвалює одне з таких рішень: 1) внести зміни до звіту про оцінювання ризиків; 2) залишити звіт про оцінювання ризиків без змін; 3) здійснити додаткове оцінювання ризиків у частині, в якій суб'єкт, визначений частиною першою цієї статті, подав заперечення, за результатами якого скласти новий звіт про оцінювання ризиків. Критерії визначення прийнятності ризиків, вимоги до форми і змісту звіту про оцінювання ризиків та процедуру розгляду заперечень визначає Порядок оцінювання ризиків. 8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, має право запитувати у суб'єктів, визначених частиною першою цієї статті, документацію щодо системи управління ризиками, зокрема звіти про оцінювання ризиків, під час здійснення контролю за функціонуванням систем управління безпекою руху, визначеного цим Законом. Стаття 13. Сертифікат авторизації та сертифікат безпеки1. Сертифікат авторизації та сертифікат безпеки є документами, які підтверджують, що оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), перевізник затвердив, впровадив та забезпечує функціонування системи управління безпекою руху та спроможний виконувати вимоги щодо забезпечення безпеки руху. Наявність діючого сертифіката безпеки є обов'язковою умовою провадження діяльності перевізника. Наявність діючого сертифіката авторизації є обов'язковою умовою провадження діяльності оператора інфраструктури. Вихід на під'їзну колію тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування, може бути здійснено за наявності в оператора під'їзної колії діючого сертифіката авторизації. Дія сертифіката авторизації, виданого оператору під'їзної колії, охоплює лише частину під'їзної колії, на яку може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування. Видачу, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Критерії оцінювання відповідності для видачі, оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки, процедури видачі, оновлення, поновлення, припинення дії, форму сертифіката авторизації та сертифіката безпеки визначає Порядок видачі, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації та сертифіката безпеки (далі - Порядок видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки), затверджений Кабінетом Міністрів України з урахуванням приписів Методів оцінювання відповідності вимогам безпеки руху на залізничному транспорті. 2. Для отримання сертифіката авторизації оператор інфраструктури або оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) заяву про видачу сертифіката авторизації за встановленою формою; 2) затверджену власну систему управління безпекою руху; 3) декларацію про додержання вимог, яким має відповідати система управління безпекою руху; 4) декларацію про додержання вимог, визначених для безпечного будівництва, технічного обслуговування та експлуатації інфраструктури загального користування або під'їзної колії; 5) декларацію про оцінювання ризиків. 3. Для отримання сертифіката безпеки перевізник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) заяву про видачу сертифіката безпеки за встановленою формою із зазначенням реквізитів документа, що підтверджує видачу ліцензії на провадження діяльності залізничного перевізника; 2) затверджену власну систему управління безпекою руху; 3) декларацію про додержання вимог, яким має відповідати система управління безпекою руху; 4) декларацію про оцінювання ризиків; 5) перелік документів (національних правил), що визначають особливі вимоги до діяльності перевізника, зокрема вимоги до персоналу, рухомого складу та послуги з перевезення, що її надають у межах сертифіката безпеки; 6) перелік усіх категорій персоналу перевізника та вимог до них, визначених системою управління безпекою руху, та документи, що підтверджують дотримання таких вимог; 7) копії документів щодо всіх типів рухомого складу, які експлуатує або планує до експлуатації перевізник, що підтверджують відповідність вимогам законодавства та/або міжнародних договорів України в частині допуску до експлуатації та/або експлуатації рухомого складу; 8) декларацію про виконання процедур щодо рухомого складу, визначених системою управління безпекою руху, що містить підтвердження, що такі процедури відповідають вимогам законодавства та/або міжнародних договорів України. Вимоги до форми та змісту документів, визначених пунктами 3, 4 частини другої, пунктами 3, 5 - 8 частини третьої цієї статті, визначає Порядок видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки. 4. Дію сертифіката авторизації та сертифіката безпеки поновлюють кожні п'ять років, за умови відсутності підстав для припинення їхньої дії, визначених цим Законом, та продовження відповідної діяльності оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії, перевізником. Сертифікат авторизації, сертифікат безпеки підлягає повному або частковому оновленню в межах строку, на який його видано, у випадках, визначених цією частиною. Сертифікат авторизації підлягає повному оновленню у разі настання істотних змін в інфраструктурі залізничного транспорту, системах енергозабезпечення, сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів або у принципах їх експлуатації та технічного обслуговування, які стосуються більш як половини протяжності інфраструктурної мережі, яку експлуатує оператор інфраструктури, або протяжності під'їзних колій, які експлуатує оператор під'їзної колії. Сертифікат авторизації підлягає частковому оновленню, якщо істотні зміни, визначені цією частиною, стосуються менш як половини протяжності інфраструктурної мережі, яку експлуатує оператор інфраструктури, або протяжності під'їзних колій, які експлуатує оператор під'їзної колії, а також у разі, якщо оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії протягом строку дії сертифіката авторизації затвердив нову систему управління безпекою руху. Сертифікат безпеки підлягає повному оновленню у разі розширення виду (видів) перевезень, що їх здійснює перевізник відповідно до ліцензії, а також у разі збільшення обсягу перевезень за будь-яким видом перевезень більш як на 50 відсотків. Сертифікат безпеки підлягає частковому оновленню у разі настання істотних змін щодо обсягу чи території перевезень, що не призводять до збільшення обсягу перевезень за будь-яким видом перевезень більш як на 50 відсотків, а також у разі, якщо перевізник протягом строку дії сертифіката безпеки затвердив нову систему управління безпекою руху. Суб'єкт, якому видано сертифікат авторизації або сертифікат безпеки, зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про всі відповідні зміни у строк, визначений Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки. Оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, за заявою оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії та перевізника (далі у цій статті - заявник) з доданими документами, визначеними пунктами 2 - 5 частини другої цієї статті (для сертифіката авторизації) та пунктами 2 - 8 частини третьої цієї статті (для сертифіката безпеки), у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті. Для часткового оновлення сертифіката авторизації, сертифіката безпеки до заяви додають документи в частині, що стосується оновлення відповідного сертифіката. 5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви та доданих до неї документів, визначених частиною четвертою цієї статті, проводить їх перевірку, зокрема перевірку достовірності та повноти зазначених відомостей, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі неподання заявником усіх документів, потрібних для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації, сертифіката безпеки, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про залишення заяви без руху, про що надсилає заявнику повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру". Протягом 120 календарних днів з дня надходження повного пакета документів, що відповідають вимогам цієї статті, для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації оператору інфраструктури, сертифіката безпеки перевізнику та протягом 60 календарних днів з дня надходження повного пакета документів, що відповідають вимогам цієї статті, для видачі (оновлення, поновлення дії) сертифіката авторизації оператору під'їзної колії центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: 1) проводить категоризацію питань, що виникають у процесі оцінювання поданих документів, для обґрунтування серйозності зауважень, наданих заявнику; 2) проводить перевірку заявника на відповідність критеріям, визначеним Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки; 3) за результатами перевірки видає (оновлює, поновлює дію) або відмовляє у наданні заявнику сертифіката авторизації, сертифіката безпеки; 4) у разі відмови у видачі (оновленні, поновленні дії) сертифіката авторизації, сертифіката безпеки повертає заявнику подані документи разом із вмотивованим висновком. 6. За видачу сертифіката авторизації оператору інфраструктури та сертифіката безпеки перевізнику справляють плату у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видано відповідний сертифікат. За видачу сертифіката авторизації оператору під'їзної колії справляють плату у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видано сертифікат авторизації. За оновлення, поновлення дії та виготовлення дубліката сертифіката авторизації оператору інфраструктури та сертифіката безпеки перевізнику справляють плату у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, поновлення дії відповідного сертифіката, виготовлення дубліката. За оновлення, поновлення дії та виготовлення дубліката сертифіката авторизації оператору під'їзної колії справляють плату у розмірі 7,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, поновлення дії сертифіката авторизації, виготовлення дубліката. За припинення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки плату не справляють. 7. Підставами для відмови у видачі сертифіката авторизації, сертифіката безпеки є: 1) неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви без руху, в порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей; 3) невідповідність заявника критеріям, визначеним Порядком видачі сертифіката авторизації та сертифіката безпеки. У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови у видачі сертифіката авторизації, сертифіката безпеки, повторний розгляд документів здійснюють протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви. 8. Оператори інфраструктури, оператори під'їзних колій, перевізники, яким видано (поновлено, оновлено) сертифікат авторизації, сертифікат безпеки, зобов'язані інформувати у визначеному законодавством порядку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про всі зміни в документах, які вони подавали для видачі (оновлення, поновлення дії) відповідного сертифіката, а також про введення нових категорій персоналу або нових типів рухомого складу не пізніше 30 календарних днів з дня настання відповідних змін. 9. Інформацію про видані сертифікати авторизації, сертифікати безпеки підлягає внесенню до Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. 10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, проводить перевірки щодо виконання та відповідності систем управління безпекою руху операторів інфраструктури, операторів під'їзних колій та перевізників вимогам цього Закону та інших нормативно-правових актів і за результатами таких перевірок надає (надсилає) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання розпорядчі документи про усунення порушень і недоліків у порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі неусунення порушень і недоліків, виявлених за результатами перевірки, у визначений строк центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про припинення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки. Дію сертифіката авторизації, сертифіката безпеки також може бути припинено з підстав, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Стаття 14. Система сповіщень щодо безпеки руху1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, спільно з Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті забезпечує функціонування системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху з метою сприяння збиранню інформації про події, фактичні чи потенційні недоліки у забезпеченні безпеки руху, а також з метою ухвалення Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті рішення про проведення розслідування події. Оператори інфраструктури, оператори під'їзних колій та перевізники зобов'язані надавати інформацію, визначену системою обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, у порядку, визначеному законодавством. Перелік подій та обсяг інформації щодо безпеки руху, які підлягають обов'язковому сповіщенню, аналізу та/або розслідуванню, а також порядок сповіщення, аналізу отриманої інформації щодо безпеки руху та вжиття відповідних профілактичних заходів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті. Інформація про події, надана в рамках системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, підлягає внесенню до бази даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, порядок ведення якої визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті. Внесення персональних даних до бази даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху заборонено. Інформацію, що міститься в базі даних добровільних і обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху, охороняють відповідно до закону. 2. Для сприяння збиранню інформації про факти порушення вимог законодавства, що можуть створювати загрози безпеці руху, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, забезпечує функціонування системи добровільних сповіщень щодо безпеки руху. Добровільні сповіщення фіксують у рамках системи обов'язкових сповіщень щодо безпеки руху на нерегулярній основі. Система добровільних сповіщень щодо безпеки руху надає кожній особі можливість поінформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про випадки негативного характеру на залізничному транспорті, які були нею зафіксовані чи до яких вона була причетна. Стаття 15. Розслідування залізничних аварійних подій1. Усі події, які згідно із законодавством віднесені до подій із серйозними наслідками, із рухомим складом резидентів та нерезидентів України, що сталися на території України, підлягають обов'язковому розслідуванню Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, яке створено відповідно до закону та здійснює свою діяльність безвідносно до суб'єктів, діяльність яких є об'єктом розслідування. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, крім подій, визначених абзацом першим цієї частини, має право розслідувати за власною ініціативою інші події, зокрема спричинені технічною несправністю структурних підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності, а також події, які за інших обставин могли бути класифіковані як події із серйозними наслідками. 2. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті проводить розслідування подій з метою підвищення рівня безпеки руху та запобігання виникненню таких подій у майбутньому і таке розслідування не має на меті встановлення вини чи відповідальності. Будь-яке досудове розслідування або адміністративне провадження за фактами вчинення кримінального або адміністративного правопорушення проводять окремо від розслідування подій. Протягом 30 календарних днів після завершення розслідування за його результатами Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті складає звіт про розслідування події, який містить, зокрема, висновки і рекомендації щодо забезпечення безпеки руху, обов'язкові до врахування та виконання суб'єктами, яким адресовано звіт, у межах компетенції. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інші суб'єкти, яким протягом звітного року було адресовано звіти про розслідування подій, щороку інформують Національне бюро розслідувань аварійних подій про заходи, заплановані або вжиті ними для виконання рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху, у порядку та строки, що їх визначено законодавством. 3. Організаційно-правові засади діяльності Національного бюро розслідувань аварійних подій на транспорті визначено законом. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті за своєю організаційно-правовою структурою, порядком ухвалення рішень не може бути підпорядковано або іншим чином залежати від органу, що видає сертифікати авторизації та сертифікати безпеки. Порядок розслідування, класифікації та обліку подій, порядок складання звіту про розслідування подій та виконання зазначених у звіті рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху, події, які відповідно до частини першої цієї статті розслідує Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, затверджує Кабінет Міністрів України. 4. Оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії, перевізник, які є резидентами України, проводить службове розслідування події, що сталася на інфраструктурі залізничного транспорту та/або рухомому складі, які він експлуатує, відповідно до власної системи управління безпекою руху, безвідносно до проведення розслідування Національним бюро розслідувань аварійних подій на транспорті. 5. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті під час проведення розслідування події має право на: 1) безперешкодний доступ до місця події та до пов'язаних з подією рухомого складу, відповідної дільниці та інших об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, зокрема систем управління рухом і сигналізації; 2) фіксування свідчень та вилучення на період проведення розслідування події уламків, велико- та малогабаритних компонентів інфраструктури залізничного транспорту та/або рухомого складу, його частин, що безпосередньо пов'язані з подією, з метою їх вивчення або аналізу; 3) доступ до бортових записувальних пристроїв, обладнання для запису усних повідомлень та реєстрації взаємодії систем сигналізації та контролю за рухом, використання їхнього змісту; 4) доступ на період розслідування до будь-якої іншої інформації чи документів, пов'язаних із подією, наявних у розпорядженні органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій безвідносно до форми власності. Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті має також інші права, визначені законом. Стаття 16. Захист об'єктів залізничного транспорту від актів незаконного втручання1. Оператори інфраструктури, перевізники, оператори під'їзних колій забезпечують транспортну безпеку та безпечне функціонування власних об'єктів залізничного транспорту, а також з метою запобігання вчиненню актів незаконного втручання вживають заходів для їх недопущення. 2. З метою забезпечення транспортної безпеки оператори інфраструктури, перевізники, оператори під'їзних колій відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, здійснюють: 1) категоризацію за рівнем ризику незаконного втручання власних об'єктів залізничного транспорту, що не віднесені до об'єктів критичної інфраструктури згідно із законодавством, але потребують додаткового захисту, затверджують перелік таких об'єктів; 2) оцінювання ризиків, вразливості, визначення та здійснення заходів щодо забезпечення належного рівня транспортної безпеки на власних об'єктах; 3) своєчасне виконання заходів щодо захисту власних об'єктів від актів незаконного втручання у разі отримання інформації про підвищення ймовірності їх виникнення; 4) надання допомоги пасажирам та іншим особам, які перебувають на об'єктах залізничного транспорту, у разі вчинення акту незаконного втручання або виникнення надзвичайної ситуації, запобігання втраті або пошкодженню майна внаслідок вчинення акту незаконного втручання; 5) невідкладне інформування у визначеному законодавством порядку відповідних державних органів про загрозу та/або вчинення акту незаконного втручання; 6) сприяння виявленню, запобіганню та припиненню актів незаконного втручання, встановленню причин і умов їх вчинення; 7) призначення посадової особи (осіб) або утворення структурного підрозділу (підрозділів), відповідальних за питання транспортної безпеки, забезпечення підготовки осіб, на яких покладено функції з виконання завдань щодо транспортної безпеки. 3. Питання захисту об'єктів залізничного транспорту, віднесених згідно із законодавством до об'єктів критичної інфраструктури, регулюють закони України "Про критичну інфраструктуру", "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" та інші нормативно-правові акти. Розділ IV.
ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІСтаття 17. Інтероперабельність на залізничному транспорті1. Систему залізничного транспорту поділяють на структурні та функціональні підсистеми залізничного транспорту і складові інтероперабельності відповідно до вимог законодавства. До структурних підсистем залізничного транспорту належать: 1) інфраструктура залізничного транспорту; 2) енергозабезпечення; 3) колійні системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів; 4) поїзні системи управління та сигналізації; 5) рухомий склад. До функціональних підсистем залізничного транспорту належать: 1) функціонування та управління рухом; 2) технічне обслуговування; 3) інтегровані інформаційні та програмні засоби для обслуговування та перевезення пасажирів і вантажів. 2. Кожна підсистема залізничного транспорту або складова інтероперабельності має забезпечувати інтероперабельність та відповідати вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту і технічних специфікацій інтероперабельності. До підсистем залізничного транспорту, що задіяні в міжнародному сполученні, застосовують правила чинних міжнародних договорів України та актів міжнародних організацій у сфері залізничного транспорту, учасником яких є Україна. Технічні регламенти у сфері залізничного транспорту і технічні специфікації інтероперабельності застосовують до таких підсистем залізничного транспорту в частині, що не суперечить міжнародним правилам. Якщо підсистема залізничного транспорту або складова інтероперабельності задіяна в міжнародному сполученні за участю держав - членів Європейського Союзу, вони мають також відповідати технічним специфікаціям інтероперабельності. Вимоги технічних специфікацій інтероперабельності можуть частково або в повному обсязі не застосовуватися до нових підсистем залізничного транспорту, а також до існуючих підсистем залізничного транспорту або складових інтероперабельності, якщо їх застосування становить загрозу економічній життєздатності цієї підсистеми в існуючій системі залізничного транспорту та/або інтероперабельності системи залізничного транспорту, а також у разі необхідності швидкого відновлення підсистем залізничного транспорту та/або складових інтероперабельності у зв'язку з виникненням події, надзвичайної ситуації чи внаслідок воєнних дій. Перелік інших випадків незастосування всіх або частини вимог технічних специфікацій інтероперабельності до підсистем залізничного транспорту та/або складової інтероперабельності, визначають у технічних специфікаціях інтероперабельності. Інформація про винятки із застосування технічних специфікацій інтероперабельності, визначені абзацами третім і четвертим цієї частини, публікується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, на своєму офіційному вебсайті. У разі якщо виняток із застосування технічних специфікацій інтероперабельності стосується підсистеми залізничного транспорту та/або складової інтероперабельності залізничного транспорту, що використовується для міжнародного сполучення з державами - членами Європейського Союзу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, надає таку інформацію Агентству Європейського Союзу з питань залізниць (European Union Agency for Railways, ERA) згідно з міжнародним договором. Стаття 18. Авторизація структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку)1. Усі структурні підсистеми залізничного транспорту після будівництва (створення) або реконструкції (модернізації), у процесі яких до таких підсистем внесено істотні зміни, до початку експлуатації чи надання на ринку мають бути авторизовані для введення в експлуатацію (надання на ринку) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Для рухомого складу може бути здійснена авторизація для введення в експлуатацію (надання на ринку) типу (моделі, серії) рухомого складу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, здійснює авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку). 3. З метою авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) виробник залізничної продукції, оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії (якщо на під'їзну колію може бути здійснено вихід тягового рухомого складу, експлуатацію якого здійснюють також на залізничних коліях загального користування), перевізник або оператор рухомого складу (далі у цій статті - заявник) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) заяву про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) за встановленою формою; 2) документи про відповідність підсистеми залізничного транспорту вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту, технічних специфікацій інтероперабельності; 3) декларацію про оцінювання ризиків. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 90 календарних днів з дня надходження заяви про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: 1) проводить аналіз поданих заявником документів, перевіряє достовірність і повноту відомостей та у разі неподання заявником усіх документів, визначених частиною третьою цієї статті, або порушення вимог, встановлених цією статтею і технічними регламентами у сфері залізничного транспорту, технічними специфікаціями інтероперабельності до зазначених документів, ухвалює рішення про залишення заяви без руху з надсиланням заявнику відповідного повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) ухвалює рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) або про відмову в авторизації за наявності хоча б однієї з таких підстав: неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви без руху, в порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру"; виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей (крім технічних помилок); встановлення факту невідповідності структурної підсистеми залізничного транспорту вимогам технічних регламентів у сфері залізничного транспорту та/або технічних специфікацій інтероперабельності; 3) у разі прийняття рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) вносить структурну підсистему залізничного транспорту до відповідного реєстру (Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру залізничного рухомого складу) та повідомляє про це заявника протягом трьох робочих днів; 4) у разі прийняття рішення про відмову в авторизації структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) протягом трьох робочих днів повертає заявнику документи разом з обґрунтуванням причини відмови. У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови в авторизації структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, здійснює розгляд повторно поданих документів протягом 20 календарних днів з дня їх надходження. 5. Авторизація структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) є платною публічною послугою, розмір плати за надання якої визначає Кабінет Міністрів України. Форму рішення про авторизацію структурної підсистеми залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) затверджує Кабінет Міністрів України. 6. Інформація про ухвалені рішення про авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку), документи про відповідність, на підставі яких ухвалено відповідні рішення, а також про суб'єктів, які їх видали, підлягає внесенню до відповідного реєстру (Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру залізничного рухомого складу) протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення рішення. 7. Спори з питань авторизації структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку) вирішують у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку. Стаття 19. Основні вимоги до залізничного рухомого складу1. Рухомий склад має відповідати вимогам технічних регламентів, технічних специфікацій інтероперабельності та інших нормативно-правових актів і бути авторизованим для введення в експлуатацію (надання на ринку). Обладнання та інші технічні засоби, які постачаються залізничному транспорту, мають відповідати вимогам безпеки руху, схоронності вантажів, екологічної, техногенної та пожежної безпеки, законодавства про охорону праці, а якщо вони охоплені дією відповідних технічних регламентів - також мати документ про відповідність, передбачений цими технічними регламентами. 2. Інформація про рухомий склад підлягає внесенню до Реєстру залізничного рухомого складу, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру залізничного рухомого складу затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Інформацію для внесення до Реєстру залізничного рухомого складу надають власники або оператори рухомого складу, виробники рухомого складу та суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування. Експлуатацію рухомого складу допускають за умови внесення відомостей про нього до Реєстру залізничного рухомого складу, зокрема відомостей про суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування кожної одиниці рухомого складу. У разі авторизації для введення в експлуатацію (надання на ринку) типу (моделі, серії) рухомого складу відповідно до статті 18 цього Закону відповідну інформацію вносять до Реєстру залізничного рухомого складу. Під час внесення відомостей до Реєстру залізничного рухомого складу кожній одиниці рухомого складу присвоюють унікальний ідентифікаційний номер у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Інформацію з Реєстру залізничного рухомого складу щодо рухомого складу, що використовується для міжнародного сполучення з державами - членами Європейського Союзу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, подає до Агентства Європейського Союзу з питань залізниць (European Union Agency for Railways, ERA) для внесення її до реєстрів, ведення яких Агентство забезпечує на підставі міжнародних угод. 3. Після спливу строку експлуатації (служби) рухомого складу, встановленого виробником, строк його експлуатації може бути продовжений відповідно до Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Строк експлуатації (служби) рухомого складу після спливу строку, встановленого виробником, продовжують інспекційні органи, акредитовані відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" як третя незалежна сторона, сфера акредитації яких охоплює роботи з проведення діагностичних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації рухомого складу, відповідно до Порядку продовження строку служби (експлуатації) рухомого складу. Контроль за дотриманням вимог щодо продовження строку експлуатації (служби) рухомого складу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Розділ V.
ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ РУХОМОГО СКЛАДУСтаття 20. Суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування1. Технічне обслуговування та ремонт рухомого складу здійснюють суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування, для підтримання його у належному технічному та безпечному стані, а також для забезпечення визначених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації. 2. Суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування, створюють і забезпечують функціонування системи технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що складається з таких функцій: 1) функція з управління, що забезпечує контроль та координацію інших функцій системи технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2 - 4 цієї частини, а також безпечний стан рухомого складу; 2) функція з документальної підтримки технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що забезпечує управління документацією з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з управлінням документами на основі проектних і експлуатаційних даних, а також продуктивності та ефективності діяльності з урахуванням накопиченого досвіду; 3) функція з управління технічним обслуговуванням та ремонтом рухомого складу, що забезпечує вилучення рухомого складу для виконання технічного обслуговування та ремонту і повернення його до роботи після завершення відповідних робіт; 4) функція з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що забезпечує виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу (його складових) та оформлення документації про передання його (їх) в експлуатацію. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, безпосередньо виконує функцію, визначену пунктом 1 цієї частини, а функції, визначені пунктами 2 - 4 цієї частини, може виконувати безпосередньо або передати їх (деяких із них) для виконання іншим суб'єктом господарювання (підрядником) на договірних засадах, про що не пізніш як за п'ять робочих днів до дня передання письмово повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, несе відповідальність за результати виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, переданих іншим суб'єктам господарювання (підрядникам), та зобов'язаний створити і забезпечити функціонування системи моніторингу виконання відповідних робіт. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, до моменту передання виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2 - 4 цієї частини, або деяких із них має право вимагати від суб'єкта господарювання (підрядника), якому передає виконання таких функцій, підтвердження наявності діючого свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, виданого відповідно до статті 21 цього Закону. 3. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, зобов'язаний: 1) мати діюче свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; 2) мати систему технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з оцінюванням ризиків, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом рухомого складу, зокрема ризиків, що безпосередньо виникають внаслідок операційних процесів та діяльності інших організацій чи осіб; 3) мати план технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, погоджений замовником; 4) інформувати замовника (перевізника, оператора рухомого складу, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії, які експлуатують рухомий склад), виробників рухомого складу про виявлені особливі випадки, пов'язані з безпекою, і про результати технічного обслуговування та ремонту рухомого складу (крім випадків зношення); 5) щороку подавати звіт про свою діяльність до органу, що видав свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; 6) забезпечити доступ до інформації про свою діяльність, місцезнаходження об'єктів, на яких здійснюють технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, свої контактні дані та реквізити на власному вебсайті. У період дії воєнного стану доступ до інформації про місцезнаходження об'єктів, на яких здійснюють технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, може бути обмежено. 4. Суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, має право: 1) виконувати всі функції з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу або деякі з них; 2) застосовувати систему сертифікації на добровільній основі (для суб'єктів, що виконують функції, визначені пунктами 2 - 4 частини другої цієї статті); 3) отримувати інформацію про експлуатацію рухомого складу від перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії або через власника чи оператора рухомого складу. Стаття 21. Призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, та розширення сфери їх призначення1. Суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, призначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Вимоги до суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, порядок видачі, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - свідоцтво про призначення), розширення та скорочення сфери призначення, форми свідоцтва про призначення, заяв про призначення, про видачу (поновлення, припинення дії) свідоцтва про призначення (далі - заява про призначення), про розширення або скорочення сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, визначає Порядок призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (далі - Порядок призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування), затверджений Кабінетом Міністрів України. 2. Суб'єкт господарювання може бути призначений суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, за умови що він: 1) є юридичною особою - резидентом України безвідносно до форми власності; 2) має основні засоби та матеріально-технічну базу, необхідні для виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, організаційну структуру та кваліфікований персонал, достатній для виконання обсягів робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що відповідають вимогам, визначеним Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування; 3) має технічну та/або юридичну можливість доступу (має доступ або уклав договір про отримання такого доступу в майбутньому, але не пізніше дня початку здійснення функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу) до інформації, яку містить Реєстр залізничного рухомого складу; 4) має юридичні та/або технічні можливості вилучення рухомого складу для проведення технічного обслуговування та ремонту і повернення його до роботи. 3. Суб'єкт господарювання, що претендує на призначення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування (далі у цій статті - заявник), подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, разом із супровідним листом: 1) заяву про призначення за встановленою формою; 2) опис функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу з урахуванням типів рухомого складу, щодо яких заявник заявляє про свою компетентність; 3) документи, що підтверджують право власності або оренди на виробниче приміщення та матеріально-технічну базу (за відсутності відповідних відомостей у національних електронних інформаційних ресурсах); 4) документи, що підтверджують кваліфікацію персоналу щодо функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу і типів рухомого складу; 5) технічний файл, що містить технічну документацію, та файл опису технічного обслуговування та ремонту рухомого складу; 6) документ, що підтверджує можливість доступу заявника до інформації, що міститься в Реєстрі залізничного рухомого складу; 7) затверджену систему технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, включно з оцінюванням ризиків, та декларацію з оцінювання ризиків; 8) копії договорів (за потреби), укладених з іншими суб'єктами господарювання про виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначених пунктами 2 - 4 частини другої статті 20 цього Закону, або їх частини. Копії документів засвідчують власноручним підписом або кваліфікованим електронним підписом керівника заявника чи уповноваженої особи заявника. У разі неподання заявником усіх документів, необхідних для призначення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, залишає заяву про призначення без руху та надсилає заявнику відповідне повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру". У разі неусунення недоліків у порядку та строк, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення та надсилає заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстави відмови. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 120 календарних днів з дня одержання заяви про призначення та доданих до неї документів за результатами аналізу поданих документів та виїзної перевірки заявника на відповідність вимогам, визначеним Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, ухвалює рішення про призначення заявника суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, яке оформлює наказом, та видає заявнику свідоцтво про призначення або рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення. У разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва про призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, надсилає заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстави відмови. 5. Інформація про суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування, підлягає внесенню до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, присвоює призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, ідентифікаційний номер, який зазначають у Реєстрі суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу. Посилання на Реєстр суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розміщують на вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Кожному призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, присвоюють один ідентифікаційний номер безвідносно до того, видають суб'єкту нове свідоцтво про призначення чи дію виданого свідоцтва про призначення такого суб'єкта було припинено. 7. У свідоцтві про призначення зазначають: 1) найменування та місцезнаходження суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) ідентифікаційний номер суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування; 3) обсяг сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, щодо типів рухомого складу. 8. Свідоцтво про призначення видають строком на п'ять років з дня ухвалення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Інформацію про це вносять до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу. За видачу свідоцтва про призначення на здійснення всіх функцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видають свідоцтво про призначення. За видачу свідоцтва про призначення на здійснення окремих функцій, визначених пунктами 1 - 3 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому надають свідоцтво про призначення, за кожну з таких функцій. За видачу свідоцтва про призначення на здійснення функції, визначеної пунктом 4 частини другої статті 20 цього Закону, справляють плату у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видають свідоцтво про призначення. 9. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про призначення є: 1) неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви про призначення без руху, у порядку та строк, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) виявлення в поданих документах недостовірних відомостей (крім технічних помилок); 3) встановлення за результатами перевірки заявника невідповідності вимогам до основних засобів та матеріально-технічної бази, а також до персоналу, задіяного у технічному обслуговуванні та ремонті рухомого складу; 4) відмова заявника або суб'єкта господарювання, з яким заявник співпрацює з питання виконання функцій, визначених пунктами 2 - 4 частини другої статті 20 цього Закону, у допуску уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та/або фахівців, залучених ним до проведення перевірки такого заявника (суб'єкта), або ненадання заявником документів для перевірки, про що уповноважені особи, які проводять перевірку, склали акт; 5) невідповідність заявника іншим вимогам частини другої цієї статті. У разі усунення заявником причин, що стали підставою для відмови у видачі свідоцтва про призначення, йому видають свідоцтво про призначення у порядку та строк, що визначені частиною четвертою цієї статті. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, залишає заяву про призначення, подану з порушенням зазначеного строку, без розгляду, про що повідомляє заявника не пізніше 10 робочих днів з дня надходження заяви та доданих документів. 10. Розширення сфери призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, щодо типів рухомого складу здійснюють у порядку та строки, визначені цією статтею для видачі або відмови у видачі свідоцтва про призначення, з урахуванням таких особливостей: 1) призначений суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, заяву про розширення сфери призначення за формою, визначеною Порядком призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування; 2) опис сфери призначення охоплює всі типи рухомого складу з урахуванням заявленого розширення сфери призначення; 3) документи, визначені частиною третьою цієї статті, стосуються лише розширення сфери призначення. У разі ухвалення рішення про розширення сфери призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає наказ про розширення сфери призначення та видає призначеному суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, свідоцтво про призначення із змінами, пов'язаними з розширенням сфери призначення. За розширення сфери призначення та видачу свідоцтва про призначення із змінами, пов'язаними з розширенням сфери призначення, справляють плату у розмірі плати за видачу свідоцтва про призначення на виконання відповідних функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, яких стосується розширення сфери призначення, визначеної частиною восьмою цієї статті. Стаття 22. Призупинення та поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення1. У разі якщо за результатами планової або позапланової перевірки суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, встановлено факт або підтверджено одержану інформацію про те, що такий суб'єкт не відповідає вимогам для призначення або не виконує своїх обов'язків, за умови невиконання таким суб'єктом розпорядчого документа про усунення виявленої невідповідності в повному обсязі та у встановлений строк, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення, яке оформлює наказом, про застосування заходу реагування у виді: 1) призупинення дії свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення або в частині, що стосується певного типу рухомого складу в межах сфери призначення, - якщо суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, може усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків до моменту усунення виявленої невідповідності; 2) скорочення сфери призначення - якщо виявлений факт невідповідності чи невиконання обов'язків стосується деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення та суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, не має можливості усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків; 3) припинення дії свідоцтва про призначення - якщо виявлений факт невідповідності чи невиконання обов'язків стосується всієї сфери призначення та суб'єкт, відповідальний за технічне обслуговування, не має можливості усунути виявлену невідповідність чи забезпечити виконання своїх обов'язків. 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, крім підстави, визначеної пунктом 3 частини першої цієї статті, також застосовує захід реагування у виді припинення дії свідоцтва про призначення за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, заяви про припинення дії свідоцтва про призначення за власним бажанням; 2) закінчення строку дії свідоцтва про призначення; 3) ліквідація суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування; 4) виявлення у заяві про призначення, розширення сфери призначення та у доданих до неї документах недостовірних відомостей (крім технічних помилок), про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт; 5) відмова суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, та/або іншого суб'єкта господарювання, з яким він співпрацює з питання виконання функцій, визначених пунктами 2 - 4 частини другої статті 20 цього Закону, у допуску уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та/або фахівців, залучених ним до проведення планової або позапланової перевірки такого суб'єкта, з підстав, не визначених законодавством, про що уповноважені особи, які проводять перевірку, склали акт; 6) встановлення факту здійснення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, діяльності з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу щодо всієї сфери призначення чи деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення, щодо якої (яких) згідно з пунктом 1 частини першої чи частиною третьою цієї статті призупинено дію свідоцтва про призначення, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт; 7) встановлення під час планової або позапланової перевірки факту виконання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, поза сферою призначення функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, які можуть виконуватися за умови призначення, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт; 8) встановлення під час планової або позапланової перевірки факту залучення суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до виконання функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу інших суб'єктів господарювання без повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відповідно до частини другої статті 20 цього Закону, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт; 9) непоновлення дії свідоцтва про призначення протягом одного року з дня призупинення його дії, але не більше строку дії відповідного свідоцтва про призначення; 10) наявність судового рішення про припинення дії свідоцтва про призначення. 3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, призупиняє дію свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення чи щодо деяких типів рухомого складу або скорочує сферу призначення у разі: 1) подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, заяви про припинення дії свідоцтва про призначення або про скорочення сфери призначення за власним бажанням; 2) встановлення факту закінчення строку дії документів, доданих суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до заяви про призначення чи розширення сфери призначення, про що посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, склала акт та повідомила такого суб'єкта; 3) встановлення факту розірвання договору, укладеного суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, з іншим суб'єктом господарювання, про виконання функцій, визначених пунктами 2 - 4 частини другої статті 20 цього Закону, або їх частин, за відсутності інших договорів щодо забезпечення виконання таких функцій або подання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інформації про самостійне виконання таких функцій; 4) неподання суб'єктом, відповідальним за технічне обслуговування, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інформації про зміни у відомостях, зазначених у поданих документах, необхідних для видачі свідоцтва про призначення, протягом одного місяця з дня настання таких змін. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, поновлює дію свідоцтва про призначення в межах усієї сфери призначення чи щодо деяких типів рухомого складу в межах сфери призначення у разі встановлення (підтвердження) за результатами позапланової перевірки, проведеної за заявою суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, факту його відповідності вимогам до призначених органів у межах усієї сфери призначення чи в частині, щодо якої згідно з частиною третьою цієї статті призупинено дію свідоцтва про призначення. За поновлення дії свідоцтва про призначення, виготовлення його дубліката справляють плату у розмірі половини розміру плати за видачу свідоцтва про призначення на виконання відповідних функцій з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, визначеної частиною восьмою статті 21 цього Закону. 5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає наказ про призупинення чи поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення або припинення дії свідоцтва про призначення не пізніше 20 календарних днів з дня настання підстави для виконання відповідних дій. Інформацію про призупинення чи поновлення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення або припинення дії свідоцтва про призначення вносять до Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, протягом одного робочого дня після ухвалення відповідного рішення. Дія свідоцтва про призначення є призупиненою або припиненою, а сфера призначення - скороченою з дня ухвалення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Водночас з виданням наказу про скорочення сфери призначення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає суб'єкту, відповідальному за технічне обслуговування, свідоцтво про призначення із змінами щодо скорочення сфери призначення. Призупинення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення здійснюють безоплатно. 6. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспортну, про призупинення дії свідоцтва про призначення, скорочення сфери призначення, припинення дії свідоцтва про призначення у день ухвалення доводять до відома суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування, з обґрунтуванням підстав. Такі рішення можуть бути оскаржені в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або в судовому порядку. Розділ VI.
ПІДГОТОВКА ТА ДОПУСК ДО РОБОТИ ПЕРСОНАЛУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУСтаття 23. Допуск до роботи машиністів1. До керування тяговим рухомим складом допускають машиністів, які досягли 18-річного віку, пройшли навчання, успішно склали іспити на відповідність загальній професійній компетентності, пройшли перевірку на професійно-психологічну придатність та перевірку на відповідність медичним вимогам, отримали свідоцтво машиніста та один або кілька сертифікатів машиніста. До керування тяговим рухомим складом, що здійснює перевезення у міжнародному сполученні, допускають машиністів, які досягли 20-річного віку та відповідають вимогам, зазначеним в абзаці першому цієї статті. 2. Порядок підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки машиністів локомотивів / поїздів, складення іспитів, видачі, оновлення, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва машиніста (далі - Порядок підготовки машиністів) затверджує Кабінет Міністрів України. Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів здійснюють навчальні центри, визнані відповідно до цього Закону. Іспити на відповідність загальній професійній компетентності (теоретичний, практичний) для видачі та оновлення свідоцтва машиніста проводять екзаменатори, призначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Для забезпечення об'єктивності та неупередженості екзаменатор не має права проводити іспит для машиніста, у професійній підготовці, перепідготовці якого він безпосередньо брав участь. Вимоги до кваліфікації, професійної компетентності екзаменаторів та порядок їх призначення визначає Порядок підготовки машиністів. Інформація про екзаменаторів підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Свідоцтво машиніста є власністю машиніста. Строк дії свідоцтва машиніста становить 10 років. Для оновлення свідоцтва машиніста, строк дії якого спливає, машиніст складає іспити на відповідність загальній професійній компетентності не пізніш як за три місяці до спливу строку дії свідоцтва машиніста, а також проходить перевірку на професійно-психологічну придатність та перевірку на відповідність медичним вимогам відповідно до Порядку підготовки машиністів. У разі оновлення строк дії свідоцтва машиніста продовжують на наступні 10 років. 3. Для отримання свідоцтва машиніста особа подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) письмову заяву із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить, та місця проживання; 2) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), які містять відомості про власне ім'я, прізвище, дату народження власника та його фотокартку; 3) копії документів про освіту відповідно до професійних стандартів; 4) документи, що підтверджують проходження повного курсу навчання за відповідними програмами та складення іспитів на відповідність загальній професійній компетентності, визначені Порядком підготовки машиністів; 5) документи, що підтверджують відповідність вимогам щодо професійно-психологічної придатності та медичним вимогам; 6) копію документа про сплату адміністративного збору. Для оновлення або виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста машиніст подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: а) письмову заяву із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої він належить, та місця проживання; б) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або копії сторінок документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (для зазначених осіб), які містять відомості про власне ім'я, прізвище, дату народження власника та його фотокартку; в) діюче свідоцтво машиніста; г) документи, що підтверджують необхідність внесення змін до свідоцтва машиніста відповідно до Порядку підготовки машиністів, - у разі внесення змін до свідоцтва машиніста; ґ) документи, що підтверджують успішне складення іспитів на відповідність загальній професійній компетентності та проходження перевірки на професійно-психологічну придатність та перевірки на відповідність медичним вимогам відповідно до Порядку підготовки машиністів, - у разі оновлення свідоцтва машиніста; д) копію документа про сплату адміністративного збору. Заяву та додані до неї документи подають у паперовій або електронній формі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Не вимагається подання копій документів, зазначених у пунктах 2 і 3 (для отримання свідоцтва машиніста), пункті "б" (для оновлення або виготовлення дубліката свідоцтва машиніста) цієї частини, якщо такі документи наявні в національних електронних інформаційних ресурсах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, одержує такі документи в порядку, визначеному статтею 5 Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг". У разі неподання кандидатом у машиністи всіх документів, необхідних для видачі свідоцтва машиніста, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про залишення заяви без руху та надсилає кандидату в машиністи відповідне повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру". 4. Видача, оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста є платними адміністративними послугами, які надає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Адміністративний збір за видачу свідоцтва машиніста справляється у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому видано свідоцтво машиніста. Адміністративний збір за оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесення змін до свідоцтва машиніста справляється у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року, в якому здійснено оновлення, виготовлення дубліката свідоцтва машиніста, внесено зміни до свідоцтва машиніста. Сума адміністративного збору, сплаченого кандидатом у машиністи, машиністом, може бути компенсована його роботодавцем у порядку, визначеному колективним договором, а в разі неукладення колективного договору - у порядку, визначеному частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю України. 5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про видачу свідоцтва машиніста або про відмову у видачі протягом 30 календарних днів з дня надходження всіх документів, визначених цим Законом. Строки надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, інших адміністративних послуг, визначених частиною другою цієї статті, які визначає Порядок підготовки машиністів, не можуть перевищувати 30 календарних днів з дня надходження всіх документів, визначених цим Законом. 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про відмову у видачі свідоцтва машиніста, якщо: 1) кандидат у машиністи не усунув недоліки, зазначені у повідомленні про залишення заяви без руху, у порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) подані документи містять недостовірні відомості або є недійсними; 3) кандидат у машиністи не досяг віку, визначеного частиною першою цієї статті; 4) кандидат у машиністи не склав іспити на відповідність загальній професійній компетентності, не пройшов перевірки на професійно-психологічну придатність та на відповідність медичним вимогам. Рішення про відмову у видачі свідоцтва машиніста оформлюють письмово, з обов'язковим зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржено в порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, визначеному законом. 7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про відмову в оновленні свідоцтва машиніста, якщо: 1) машиніст не усунув недоліки, зазначені у повідомленні про залишення заяви без руху, у порядку та строк, що їх визначено Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) подані документи містять недостовірні відомості або є недійсними; 3) машиніст не склав іспити на відповідність загальній професійній компетентності, не пройшов перевірки на професійно-психологічну придатність та на відповідність медичним вимогам. Рішення про відмову в оновленні свідоцтва машиніста оформлюють письмово, з обов'язковим зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржено машиністом у порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, визначеному законом. 8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, призупиняє дію свідоцтва машиніста до 30 календарних днів у разі: 1) порушення машиністом вимог нормативно-правових актів у сфері безпеки руху на залізничному транспорті, системи управління безпекою руху; 2) виявлення факту тимчасової непридатності машиніста до роботи за станом здоров'я або внаслідок впливу речовини, яка впливає на концентрацію, увагу чи поведінку машиніста. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, призупиняє дію свідоцтва машиніста до 30 календарних днів також у разі виявлення факту невідповідності особи, якій видано відповідний документ, вимогам, визначеним частинами першою і третьою цієї статті. У разі неусунення обставин, що стали підставою для призупинення дії свідоцтва машиніста, протягом строку такого призупинення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, припиняє дію свідоцтва машиніста. Відомості про призупинення, припинення дії свідоцтва машиніста підлягають внесенню до Реєстру виданих свідоцтв машиніста протягом наступного робочого дня після ухвалення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, про призупинення, припинення дії свідоцтва машиніста може бути оскаржено машиністом у порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, визначеному законом. 9. Для керування тяговим рухомим складом на певних дільницях інфраструктури залізничного транспорту та конкретним рухомим складом машиніст, який має свідоцтво машиніста, має пройти підготовку та перевірку професійних знань і компетентностей та отримати сертифікат машиніста, що його надає перевізник, оператор інфраструктури або оператор під'їзної колії. У випадках, визначених Порядком підготовки машиністів, допуск до керування тяговим рухомим складом на певних дільницях інфраструктури залізничного транспорту надають машиністу, який не має відповідного сертифіката машиніста, за умови перебування поруч з ним під час керування рухомим складом іншого машиніста, який має діючий сертифікат машиніста для відповідних дільниць інфраструктури залізничного транспорту. Вимоги до професійних знань і компетентностей для отримання сертифіката машиніста визначає Порядок підготовки машиністів. Порядок підготовки та перевірки професійних знань, порядок видачі, доповнення, призупинення, припинення дії сертифіката машиніста, а також порядок оскарження машиністом відповідних рішень визначає перевізник, оператор інфраструктури або оператор під'їзної колії, який видає сертифікат машиніста, як частину системи управління безпекою руху. 10. Дія сертифіката машиніста охоплює лише дільниці інфраструктури залізничного транспорту та рухомий склад, зазначені в сертифікаті машиніста. Сертифікат машиніста надає машиністу право керувати тяговим рухомим складом у таких категоріях: категорія А: маневрові локомотиви, робочі поїзди, залізничні транспортні засоби з надання технічного обслуговування та всі локомотиви, які використовують для маневрування; категорія В: тяговий рухомий склад для перевезення пасажирів та/або вантажів. Сертифікат машиніста є власністю перевізника, оператора інфраструктури або оператора під'їзної колії, з яким машиніст перебуває у трудових відносинах, і не може бути переданий іншій особі. На час роботи машиністу видають копію сертифіката машиніста, засвідчену роботодавцем. Для підтвердження сертифіката машиніста машиніст періодично проходить перевірки, частоту проведення яких визначає система управління безпекою руху перевізника, оператора інфраструктури або оператора під'їзної колії, з яким машиніст перебуває у трудових відносинах, але не менш як один раз на три роки. У разі припинення машиністом роботи за фахом, трудових відносин з перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії дія сертифіката машиніста припиняється (сертифікат машиніста втрачає чинність). У разі припинення машиністом трудових відносин з перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії машиністу надають засвідчені у встановленому законодавством порядку копії всіх виданих йому сертифікатів машиніста та всі документи, що підтверджують його кваліфікацію, досвід і професійну компетентність. У разі видачі сертифіката машиніста машиністові, який мав сертифікат машиніста, перевізник, оператор інфраструктури, оператор під'їзної колії зобов'язаний враховувати документи, зазначені в цьому абзаці. 11. Уповноважені особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії мають право перевіряти наявність у машиніста свідоцтва машиніста та сертифіката машиніста, їх чинність та відповідність машиніста вимогам, визначеним законодавством для видачі свідоцтва машиніста. Керівники перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії несуть відповідальність за освітній рівень машиністів, яких вони наймають на роботу, та зобов'язані впровадити систему моніторингу і внутрішнього контролю компетентності машиністів. Керівники перевізника, оператора інфраструктури, оператора під'їзної колії забезпечують контроль придатності машиністів, яких вони наймають на роботу, до роботи за станом здоров'я та унеможливлюють випадки перебування на роботі машиністів під впливом речовини, яка впливає на концентрацію, увагу чи поведінку. 12. Інформація про видачу свідоцтва машиніста підлягає внесенню до Реєстру виданих свідоцтв машиніста, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру виданих свідоцтв машиніста затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. Перевізники, оператори інфраструктури, оператори під'їзних колій зобов'язані вести облік сертифікатів машиніста та забезпечувати безперебійний доступ до інформації, зібраної у процесі обліку сертифікатів машиніста, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Машиністи мають право на доступ до даних Реєстру виданих свідоцтв машиніста та інформації, зібраної у процесі обліку сертифікатів машиніста, що їх стосуються, та на отримання копій таких даних за запитом. Органи державної влади та суб'єкти господарювання, які обробляють персональні дані машиністів (кандидатів у машиністи), вживають всіх необхідних заходів для їх захисту відповідно до Закону України "Про захист персональних даних". Стаття 24. Визнання навчальних центрів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів1. Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів здійснюють лише навчальні центри. Свідоцтво про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів (далі - свідоцтво про визнання навчального центру), видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Свідоцтво про визнання навчального центру надає право навчальному центру здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів за одним або кількома із зазначених напрямів знань: 1) загальні професійні знання (навчання для отримання свідоцтва машиніста, підвищення кваліфікації машиністів); 2) професійні знання щодо рухомого складу та дільниць інфраструктури залізничного транспорту (підготовка та періодична перепідготовка для отримання та підтвердження сертифіката машиніста). Порядок видачі, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру, форму свідоцтва про визнання навчального центру, форми заяв про видачу, доповнення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру, перелік вимог до навчальних центрів та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації машиністів (далі - вимоги щодо визнання), затверджує Кабінет Міністрів України. Інформація про навчальні центри підлягає внесенню до Реєстру навчальних центрів, держателем якого є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. Порядок ведення Реєстру навчальних центрів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. 2. Для отримання свідоцтва про визнання навчального центру суб'єкт освітньої діяльності, який має намір здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів (далі у цій статті - заявник), подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) заяву про видачу свідоцтва про визнання навчального центру за встановленою формою, в якій зазначає, за якими напрямами знань має намір здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів; 2) відомості про свою організаційну структуру; 3) документи, що підтверджують дотримання вимог щодо матеріально-технічного забезпечення навчального центру; 4) документи, що підтверджують дотримання кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів; 5) документи, що підтверджують технічну спроможність забезпечити навчання, - у разі якщо сфера визнання навчального центру охоплює практичне навчання; 6) програми та навчальні плани за відповідними напрямами знань. Вимоги до форми та змісту документів, визначених пунктами 3 - 6 цієї частини, встановлює Порядок видачі, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів. 3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, протягом 60 календарних днів з дня надходження документів для видачі свідоцтва про визнання навчального центру: 1) перевіряє подані заявником документи, зокрема достовірність і повноту відомостей. У разі неподання заявником усіх документів, необхідних для видачі свідоцтва про визнання навчального центру, або порушення вимог цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про залишення заяви про видачу свідоцтва про визнання навчального центру без руху та надсилає заявнику відповідне повідомлення згідно із Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) проводить виїзну перевірку заявника на відповідність вимогам щодо визнання; 3) видає заявнику за результатами проведених перевірок свідоцтво про визнання навчального центру або відмовляє в його видачі; 4) у разі відмови у видачі свідоцтва про визнання навчального центру повертає заявнику документи з обґрунтуванням причини відмови. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає свідоцтво про визнання навчального центру строком на п'ять років з дня ухвалення відповідного рішення. Відповідна інформація підлягає внесенню до Реєстру навчальних центрів. Після спливу строку дії свідоцтво про визнання навчального центру за заявою навчального центру може бути видано на новий строк у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті. За видачу свідоцтва про визнання навчального центру справляють плату у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому видано свідоцтво про визнання навчального центру. 5. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про визнання навчального центру є: 1) неусунення недоліків, зазначених у повідомленні про залишення заяви про видачу свідоцтва про визнання навчального центру без руху, в порядку та строк, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру"; 2) виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей (крім технічних помилок); 3) встановлення за результатами перевірки невідповідності заявника вимогам щодо визнання; 4) відмова заявника в допуску уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, залучених до проведення перевірки, про що уповноважені особи, які проводять перевірку, склали акт. 6. Якщо навчальний центр, який має діюче свідоцтво про визнання навчального центру, має намір здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів за додатковим напрямом знань, визначеним частиною першою цієї статті, такий навчальний центр має право доповнити напрями знань, зазначені у свідоцтві про визнання навчального центру. Для цього навчальний центр подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: 1) заяву про доповнення свідоцтва про визнання навчального центру за встановленою формою; 2) діюче свідоцтво про визнання навчального центру; 3) документи, визначені частиною другою цієї статті (крім заяви про видачу свідоцтва про визнання навчального центру). Свідоцтво про визнання навчального центру доповнюють у порядку та строки, що їх визначено частиною третьою цієї статті. При цьому документи, які подає заявник, та перевірка, яку проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, мають стосуватися лише додаткового напряму знань. У разі відповідності заявника визначеним вимогам центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, видає заявнику нове свідоцтво про визнання навчального центру з урахуванням додаткового напряму знань. При цьому строк дії свідоцтва про визнання навчального центру є незмінним. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відмовляє заявнику у доповненні свідоцтва про визнання навчального центру з підстав, визначених частиною п'ятою цієї статті. За доповнення свідоцтва про визнання навчального центру справляють плату у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому доповнено свідоцтво про визнання навчального центру. 7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, має право перевіряти навчальні центри на відповідність вимогам щодо визнання протягом строку дії свідоцтва про визнання навчального центру, але не більше одного разу на рік, згідно із затвердженим та доведеним до відома навчальних центрів річним графіком перевірок та в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі виявлення під час перевірки невідповідності навчального центру вимогам щодо визнання, невиконання розпорядчого документа про усунення виявленої невідповідності у повному обсязі та у встановлений строк центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює одне з таких рішень: 1) про обмеження сфери дії свідоцтва про визнання навчального центру; 2) про призупинення дії свідоцтва про визнання навчального центру. 8. Якщо виявлена невідповідність впливає на спроможність навчального центру проводити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів лише за одним напрямом знань, зазначеним у свідоцтві про визнання навчального центру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про обмеження сфери дії свідоцтва про визнання навчального центру та безоплатно видає нове свідоцтво про визнання навчального центру без такого напряму знань. При цьому строк дії свідоцтва про визнання навчального центру є незмінним. 9. Якщо виявлена невідповідність впливає на спроможність навчального центру проводити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів за всіма напрямами знань, зазначеними у свідоцтві про визнання навчального центру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про призупинення дії свідоцтва про визнання навчального центру та видає обов'язковий до виконання припис про усунення невідповідності у визначений строк, але не пізніш як протягом шести місяців з дня надання відповідного припису. У разі якщо навчальний центр усунув виявлену невідповідність у встановлений строк, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про поновлення дії свідоцтва про визнання навчального центру. За поновлення дії свідоцтва про визнання навчального центру, виготовлення його дубліката справляють плату у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому поновлено дію свідоцтва про визнання навчального центру (виготовлено дублікат). У разі якщо виявлену невідповідність не усунуто у визначений строк, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, ухвалює рішення про припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру. За призупинення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру плату не справляють. 10. Інформація про видачу, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтва про визнання навчального центру підлягає внесенню до Реєстру навчальних центрів протягом трьох робочих днів з дня ухвалення відповідного рішення. Стаття 25. Особливості підготовки та допуску до роботи персоналу залізничного транспорту (крім машиністів)1. До робіт, пов'язаних із перевезеннями і забезпеченням безпеки руху, заборонено залучати персонал, який не перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання, що виконує такі роботи. Порядок підготовки та перевірки професійних знань працівників (крім машиністів), які виконують функції, пов'язані з рухом поїздів і маневровою роботою на коліях оператора інфраструктури, та керують навантаженням і кріпленням вантажів в/на рухомому складі, осіб, на яких покладено виконання завдань щодо транспортної безпеки, встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. 2. Особи (персонал), яких приймають або які працюють на роботі, безпосередньо пов'язаній з рухом поїздів та маневровою роботою, а також у шкідливих та небезпечних умовах, проходять обов'язкові попередні (під час прийняття на роботу) та періодичні (у період трудової діяльності), передрейсові (передзмінні) і післярейсові (післязмінні) медичні огляди за рахунок роботодавця. Порядок проведення обов'язкових попередніх (під час прийняття на роботу) та періодичних (у період трудової діяльності), передрейсових (передзмінних) і післярейсових (післязмінних) медичних оглядів встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. 3. Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, виконанням робіт з перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, обслуговуванням пасажирів, забезпеченням безперебійного руху поїздів і безпеки перевезень, перелік відповідних професій і посад затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці. Розділ VII.
ІНШІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТА ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНОСТІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІСтаття 26. Відповідальність за порушення законодавства у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті1. Відповідальність, її межі, підстави для її виникнення та для звільнення від відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки на залізничному транспорті та технічного регулювання у сфері залізничного транспорту визначають цей Закон, Кримінальний та Цивільний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, інші нормативно-правові акти та міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 2. Керівники операторів інфраструктури, перевізників та операторів під'їзних колій несуть відповідальність відповідно до закону за забезпечення безпеки під час експлуатації об'єктів залізничного транспорту та контроль ризиків, пов'язаних із цим. Суб'єкти господарювання у сфері залізничного транспорту, зокрема виробники рухомого складу, суб'єкти господарювання, відповідальні за технічне обслуговування, оператори рухомого складу несуть відповідальність відповідно до закону за свої товари, роботи або послуги, що впливають на забезпечення безпеки під час експлуатації об'єктів залізничного транспорту. Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері безпеки та інтероперабельності на залізничному транспорті1. Міжнародне співробітництво та представництво інтересів держави у сфері безпеки на залізничному транспорті та технічного регулювання у сфері залізничного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту. За погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері залізничного транспорту, та в межах своїх повноважень міжнародне співробітництво в зазначеній сфері мають право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, та оператори інфраструктури. Розділ VIII.
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ1. До утворення та початку діяльності Національного бюро розслідувань аварійних подій на транспорті його повноваження, передбачені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту. 2. Суб'єкти господарювання, які до введення в дію цього Закону на законних підставах здійснювали діяльність з перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти тяговим залізничним рухомим складом залізничними коліями загального користування, надавали послуги тяги, мають право продовжувати здійснення таких видів господарської діяльності без одержання передбачених цим Законом ліцензій протягом одного року з дня введення його в дію. Ліцензії на перевезення пасажирів залізничним транспортом, отримані до введення в дію цього Закону, вважають відкликаними через один рік з дня введення в дію цього Закону. Суб'єкти господарювання, які до введення в дію цього Закону на законних підставах здійснювали діяльність з перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом, продовжують здійснювати таку діяльність відповідно до отриманих ліцензій. Суб'єкти господарювання, які до введення в дію цього Закону на законних підставах здійснювали види господарської діяльності, для яких цим Законом передбачено обов'язкове одержання сертифіката авторизації, сертифіката безпеки, свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, мають право продовжувати здійснення таких видів господарської діяльності без одержання зазначених дозвільних документів протягом двох років з дня введення в дію цього Закону. 3. Інформацію про рухомий склад, введений в експлуатацію до введення в дію цього Закону, вносять до Реєстру залізничного рухомого складу відповідно до цього Закону протягом трьох років з дня введення його в дію. 4. Свідоцтво машиніста та інші документи, що надають машиністу право керування на певних дільницях інфраструктури залізничного транспорту та конкретним рухомим складом, видані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність протягом строку, на який їх видано, але не більше ніж: для свідоцтв машиніста - протягом 10 років з дня видачі; для інших документів, що надають машиністу право керування на певних дільницях інфраструктури залізничного транспорту та конкретним рухомим складом, - протягом трьох років з дня видачі. Під час оновлення свідоцтв машиніста та підтвердження чинності інших документів, що надають машиністу право керування на певних дільницях інфраструктури залізничного транспорту та конкретним рухомим складом, виданих до введення в дію цього Закону, такі документи підлягають безоплатному обміну на документи, визначені цим Законом. Розділ IX.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три роки з дня його опублікування, крім: статті 15 цього Закону, що вводиться в дію з дня початку діяльності Національного бюро розслідувань аварійних подій на транспорті, але не пізніше введення цього Закону в дію; пункту 2 цього розділу, що набирає чинності з дня введення цього Закону в дію; пункту 3 цього розділу, що вводиться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. 2. Внести зміни до таких законів України: 1) у Законі України "Про транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 446 із наступними змінами): у статті 161: частину другу викласти в такій редакції: "Планові та позапланові перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами (на автомобільному транспорті - також фізичними особами - суб'єктами господарювання) та юридичними особами вимог законодавства про транспорт проводяться на підставі переліку питань, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського та внутрішнього водного транспорту, в межах повноважень"; у частині четвертій: абзац перший після слів "у сфері безпеки на наземному транспорті" доповнити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту"; абзац одинадцятий викласти в такій редакції: "здійснювати інші повноваження, визначені законом"; у статті 162 слово "залізничний" в усіх відмінках виключити; доповнити статтею 164 такого змісту: "Стаття 164. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту: реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті та з питань технічного регулювання у сфері залізничного транспорту; веде облік та проводить аналіз причин виникнення залізничних аварійних подій, веде облік пожеж на залізничному транспорті; здійснює ведення Реєстру залізничного рухомого складу, Реєстру інфраструктури залізничного транспорту, Реєстру суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; здійснює державний нагляд (контроль) за безпекою та додержанням вимог законодавства на залізничному транспорті з підстав та в межах, визначених Законом України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; здійснює видачу, оновлення, поновлення та припинення дії сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки, ведення реєстрів виданих сертифікатів авторизації та сертифікатів безпеки; здійснює контроль за функціонуванням системи управління безпекою руху, впровадженої перевізником, оператором інфраструктури, оператором під'їзної колії; здійснює видачу, оновлення, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв машиніста та ведення Реєстру виданих свідоцтв машиніста; забезпечує організацію проведення іспитів кандидатів у машиністи, машиністів на відповідність загальній професійній компетентності; здійснює авторизацію структурних підсистем залізничного транспорту для введення в експлуатацію (надання на ринку); забезпечує складання та оприлюднення щорічного звіту з безпеки на залізничному транспорті; видає ліцензії на право провадження видів господарської діяльності у сфері залізничного транспорту та здійснює контроль за додержанням ліценціатами вимог ліцензійних умов; забезпечує здійснення заходів у сфері залізничного транспорту щодо виконання завдань з мобілізаційної підготовки та цивільного захисту в умовах надзвичайних ситуацій та в особливий період; здійснює видачу, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтв про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розширення та скорочення сфери призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу; здійснює видачу, доповнення, обмеження сфери дії, призупинення, поновлення та припинення дії свідоцтв про визнання навчального центру, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, ведення Реєстру навчальних центрів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів; здійснює інші повноваження, визначені законом"; статтю 22 викласти в такій редакції: "Стаття 22. Залізничний транспорт та його склад До складу залізничного транспорту входять оператори інфраструктури залізничного транспорту, оператори під'їзних колій, залізничні перевізники, оператори рухомого складу, суб'єкти, відповідальні за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, навчальні центри, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації машиністів локомотивів / поїздів, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, а також інші юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, що здійснюють та забезпечують перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом"; друге речення частини першої статті 23 викласти в такій редакції: "До складу цих земель належать земельні ділянки, призначені для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, інші землі під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та електронних комунікацій, водопостачання, каналізації, а також землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту"; 2) у Законі України "Про залізничний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 40, ст. 183 із наступними змінами): у статті 1: абзаци дванадцятий і тринадцятий виключити; доповнити абзацом такого змісту: "Терміни "залізничний перевізник" (далі - перевізник), "під'їзні колії" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; частину першу статті 3 після слів "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" доповнити словами "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; частину четверту статті 8 викласти в такій редакції: "Господарська діяльність залізничного перевізника, господарська діяльність щодо перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом загального користування провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, визначеному законодавством"; статтю 11 викласти в такій редакції: "Стаття 11. Безпека на залізничному транспорті Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно із законодавством України. Розміщення об'єктів, пов'язаних з виробництвом, зберіганням, навантаженням, транспортуванням і розвантаженням вибухових, легкозаймистих, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних та сильнодіючих хімічних речовин, визначається відповідними будівельними та санітарними нормами і правилами стосовно об'єктів, розташованих на землях залізничного транспорту загального користування. Місця перетину залізничних колій трубопроводами, лініями зв'язку і електропередач, іншими комунікаціями підлягають погодженню з АТ "Укрзалізниця", крім випадків отримання доступу до відповідних об'єктів для розміщення технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, що здійснюється відповідно до Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж"; частину другу статті 15 викласти в такій редакції: "Особливості допуску до роботи, умов праці, режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, визначаються Законом України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; 3) частину третю статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 48, ст. 483 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту: "Видача, оновлення, поновлення, припинення дії сертифіката авторизації, сертифіката безпеки; видача, поновлення, призупинення та припинення дії свідоцтва про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, розширення та скорочення сфери призначення суб'єктів, відповідальних за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України" без застосування принципу мовчазної згоди"; 4) Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затверджений Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 47, ст. 532 із наступними змінами), доповнити пунктами 169 - 171 такого змісту: " Назва документа дозвільного характеру | Законодавчий акт України | 169. Сертифікат авторизації | Закон України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України" | 170. Сертифікат безпеки | Закон України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України" | 171. Свідоцтво про призначення суб'єкта, відповідального за технічне обслуговування та ремонт рухомого складу | Закон України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України |
"; 5) у Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 14, ст. 96 із наступними змінами): абзац тридцятий частини першої статті 1 доповнити словами "а для цілей технічного регулювання у сфері залізничного транспорту - підсистеми залізничного транспорту та складові інтероперабельності відповідно до Закону України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; абзац другий частини другої статті 2 доповнити словами " (крім об'єктів будівництва у сфері залізничного транспорту)"; 6) у частині першій статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 23, ст. 158 із наступними змінами): у пункті 24 слово "залізничним" виключити; доповнити пунктами 241 і 242 такого змісту: "241) діяльність залізничного перевізника з перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом та/або з надання послуги тяги, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України"; 242) перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом". 3. Кабінету Міністрів України: 1) протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону забезпечити розроблення та подання на розгляд Верховної Ради України проекту закону, який визначатиме правові засади конкурентного ринку залізничного транспорту відповідно до приписів актів права Європейського Союзу щодо створення єдиного залізничного простору та надання суспільно важливих послуг з пасажирських перевезень залізничним транспортом з урахуванням приписів цього Закону; 2) до 1 січня 2027 року забезпечити функціонування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту, відповідно до цього Закону, зокрема забезпечити фінансування такого органу з державного бюджету, достатнє для виконання функцій, визначених цим Законом; 3) протягом двох років з дня опублікування цього Закону забезпечити розділення функцій та обов'язків оператора інфраструктури залізничного транспорту та залізничного перевізника у сфері безпеки руху та інтероперабельності на залізничному транспорті, визначених цим Законом, у структурі акціонерного товариства "Українська залізниця"; 4) протягом трьох років з дня опублікування цього Закону: прийняти нормативно-правові акти, що необхідні для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити підготовку пропозицій щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; 5) до введення в дію цього Закону поінформувати Верховну Раду України про стан його виконання. Президент України | В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ | м. Київ
9 червня 2026 року
N 4904-IX | |
| 
