Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів

Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 27 вересня 2004 року N 209

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
20 жовтня 2004 р. за N 1339/9938

На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної безпеки для життя та здоров'я громадян, а також для захисту тварин та майна від небезпеки, пов'язаної із використанням машин і механізмів, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів (додається).

2. Доручити Науково-технічному центру "Станкосерт" Мінпромполітики України (Ситніченко В. М.), який веде секретаріат технічного комітету ТК 75 "Верстати", здійснювати розробку і перегляд національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

3. Управлінню стандартизації (Нелепов А. А.) забезпечити щорічне внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю. В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, що можуть сприйматись як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

5. Департаменту технічного регулювання (Онопрієнко В. В.):

5.1. У п'ятиденний термін з дня підписання цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5.2. У тримісячний термін з дня реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України забезпечити розроблення проекту плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки машин і механізмів.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на директора Департаменту технічного регулювання Онопрієнка В. В.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С. Т.

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ
З ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ БЕЗПЕКИ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Цей Технічний регламент з підтвердження відповідності (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві 98/37/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 22 липня 1998 року про зближення законодавства країн - членів ЄС стосовно машин і механізмів із змінами, внесеними Директивою 98/79/ЕС.

У цьому Технічному регламенті основні терміни використовуються у значеннях, наведених у законах України "Про стандартизацію", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та "Про підтвердження відповідності".

1.2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на:

виробників машин і механізмів (далі - машини) та пристроїв безпеки, які вводяться в обіг окремо від машин;

уповноважених виробниками осіб - резидентів України або уповноважених осіб, які відповідають за введення машин і пристроїв безпеки в обіг;

центральні органи виконавчої влади, на які покладено функції з технічного регулювання та нагляду за безпекою машин і пристроїв безпеки (далі - центральні органи виконавчої влади);

уповноважені органи з сертифікації машин і пристроїв безпеки, вимоги до яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері" (далі - уповноважені органи).

У цьому Технічному регламенті використовуються терміни в такому значенні:

1.2.1. Машини:

сукупність з'єднаних між собою частин або компонентів, з яких принаймні один є рухомим, відповідних виконавчих механізмами, кіл керування та енергоживлення тощо, з'єднаних для виконання визначених функцій, таких як виробка, оброблення, переміщення або пакування матеріалів;

сукупність машин, розташованих і керованих таким чином, щоб вони діяли як єдине ціле;

змінне обладнання, яке видозмінює функції машини та яке вводиться в обіг виключно з метою наступного самостійного монтування оператором у машину чи серію різних машин або на транспортний засіб за умови, що це обладнання не є запасною частиною чи інструментом.

1.2.2. Пристрої безпеки - пристрої, які не є змінним обладнанням та вводяться виробником або уповноваженою ним особою - резидентом України в обіг виключно з метою убезпечення, при їх застосуванні, роботи машини, а їх пошкодження чи неправильне функціонування загрожує безпеці або здоров'ю незахищених осіб.

1.2.3. Незахищена особа - будь-яка особа, яка повністю або частково знаходиться у небезпечній зоні.

1.2.4. Небезпечна зона - будь-яка зона у середині та/або зовні машини, де незахищена особа піддається ризику щодо свого здоров'я або безпеки.

1.2.5. Оператор - особа або особи, задіяні у встановленні, керуванні, налагоджуванні, обслуговуванні, чищенні, ремонті або транспортуванні машини.

1.2.6. Водій - оператор, який керує рухом машини. Водій може їхати на машині або йти пішки, супроводжуючи її, або управляти нею за допомогою дистанційного керування (провідного, радіо тощо).

1.2.7. Підіймальні пристрої - компоненти або обладнання, які не є частинами машини, а розміщуються між машиною та вантажем або на вантажі для його приєднання.

1.2.8. Спеціальні підіймальні пристрої - пристрої, які допомагають створити або застосувати строповий пристрій, такі як гаки вушкові, скоби, кільця, рим-болти тощо.

1.2.9. Керований вантаж - вантаж, що рухається вздовж жорстких або гнучких спрямовуючих елементів, положення яких визначене базисними точками.

1.2.10. Робочий коефіцієнт - арифметичне співвідношення між значеннями гарантованого виробником навантаження, яке може витримати обладнання, допоміжний пристрій або машина та максимального робочого навантаження, відповідно промаркованого на обладнанні, допоміжному пристрої або машині.

1.2.11. Випробувальний коефіцієнт - арифметичне співвідношення між значеннями навантаження, яке застосовується під час статичних або динамічних випробувань частини обладнання, пристрою або машини, та максимального робочого навантаження, промаркованого на обладнанні, пристрої або машині.

1.2.12. Статичні випробування - випробування, під час проведення яких машину або підіймальний пристрій спочатку обстежують та навантажують, відповідно до максимального робочого навантаження, помноженого на відповідний статичний випробувальний коефіцієнт, потім вищезазначене навантаження знімають і проводять повторне обстеження для виявлення можливих пошкоджень.

1.2.13. Динамічні випробування - випробування, під час проведення яких машину випробовують в усіх можливих положеннях при максимальному робочому навантаженні з урахуванням динамічних характеристик машини з метою перевірки належного функціонування машини та засобів убезпечення.

1.2.14. Кабіна - будь-яка конструкція, в якій знаходяться люди і за допомогою якої здійснюється їх піднімання, спускання або переміщення.

1.3. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

машини, джерелом енергії яких є виключно людська сила, за винятком машин, які застосовуються для піднімання або опускання вантажу;

медичні апарати;

спеціальне обладнання, призначене для застосування в атракціонах та/або парках розваг;

парові котли, резервуари та посудини високого тиску;

машини, спеціально сконструйовані або призначені для застосування в ядерній галузі та пошкодження яких може призвести до радіоактивного випромінювання;

радіоактивні джерела, як складові частини машин;

вогнепальна зброя;

резервуари-сховища та трубопроводи для бензину, дизельного пального, горючих рідин і небезпечних речовин;

транспортні засоби, тобто засоби перевезення та їх причепи, які призначені виключно для транспортування пасажирів повітрям, автомобільними шляхами, залізницею чи водними шляхами, а також для транспортування вантажів таким же чином, як це зазначено для пасажирів. Засоби перевезення, що застосовують у гірничодобувній промисловості, не вилучені з-під дії цього Технічного регламенту;

морські судна та рухомі портові засоби разом з обладнанням на їх борту;

канатні дороги, у тому числі фунікулери, загального або приватного застосування для перевезення людей;

сільськогосподарські та лісогосподарські колісні або гусеничні трактори, які мають не менше двох осей та основною функцією яких є тяглова спроможність і які спеціально призначені для буксирування, штовхання, навішування чи приводу певних інструментів, машин або причепів, призначених для сільськогосподарського або лісогосподарського застосування. Вони можуть бути обладнанні для перевезення вантажу та пасажирів;

машини, спеціально призначені і виготовлені для військових цілей або цілей охорони громадського порядку;

ліфти, які постійно обслуговують визначені поверхи будівель або споруд та мають кабіну, яка пересувається між нерухомими спрямівниками з нахилом більше ніж 15 градусів до горизонталі та які призначені для перевезення:

а) людей;

б) людей і вантажів;

в) тільки вантажів за умови, що кабіна є доступною, тобто людина без труднощів може увійти до неї, та оснащеною органами керування, які або розташовані всередині кабіни, або є у межах, доступних для людини, яка знаходиться всередині кабіни;

транспортні засоби для перевезення людей, в яких застосовано зубчасто-рейкові механізми;

шахтне канатне підйомне устаткування;

театральні підйомники;

будівельні підйомники, призначені для піднімання людей або людей і вантажів.

1.4. Якщо створювані конкретними машинами та пристроями безпеки види небезпек, що розглядаються в цьому Технічному регламенті, повністю або частково охоплюються спеціальними Технічними регламентами з підтвердження відповідності, то цей Технічний регламент не повинен застосовуватись, а такі машини та пристрої безпеки мають підпадати під дію таких спеціальних Технічних регламентів з підтвердження відповідності.

1.5. Якщо конкретні машини створюють небезпеки в основному електричного походження, то такі машини мають підпадати під дію виключно Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2003 N 284 "Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2004 за N 448/9047.

1.6. Уведення в обіг машин та пристроїв безпеки, які підпадають під дію цього Технічного регламенту, дозволяється тільки, якщо вони за умов належного встановлення, обслуговування та застосування за призначенням не створюють небезпеки для людей, свійських тварин, майна та довкілля.

Вимоги безпеки, яким, при цьому, мають відповідати машини та пристрої безпеки, викладені у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.7. Машини та пристрої безпеки, розроблені згідно зі стандартами з офіційно опублікованого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності переліку національних стандартів, добровільне застосування яких повністю або частково може сприйматись як доказ відповідності машин та пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту (далі - перелік національних стандартів), повинні вважатися такими, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, які охоплюють застосовані стандарти.

1.8. Виробник машин та пристроїв безпеки або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення машин та пристроїв безпеки в обіг, несуть згідно зі законодавством відповідальність за виконання всіх встановлених цим Технічним регламентом процедур оцінки відповідності та за відповідність конкретних машин і пристроїв безпеки вимогам безпеки, що їх стосуються, з числа зазначених у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.9. Уведення в обіг машин без декларації про відповідність та нанесення національного знака відповідності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 N 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності" забороняється.

Уведення в обіг пристроїв безпеки без декларації про відповідність забороняється.

1.9.1. Перелік типів машин та пристроїв безпеки, для підтвердження відповідності яких застосовуються процедури, зазначені у пунктах 3.5 і 3.17, наведений у додатку 1.

Декларація про відповідність машин, не зазначених у додатку 1 (додаток 2), має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис машини (модель, тип, серійний номер тощо);

усі суттєві вимоги, яким відповідає машина;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу (у разі коли підтвердження відповідності здійснювалося згідно з пунктом 3.17.а);

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посилання на застосовані технічні умови (специфікації);

заяву про те, що ця машина не повинна вводитись в експлуатацію, доки не буде декларовано відповідність вимогам цього Технічного регламенту тієї машини, в яку ця машина вбудована (тільки для машин, які не здатні функціонувати незалежно, а призначені для вбудовування в інші машини або комплекси машин, які підпадають під дію цього Технічного регламенту);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.9.2. Декларація про відповідність машин, зазначених у додатку 1, за умов, що їх виробник не застосовував чи тільки частково застосовував стандарти з переліку національних стандартів або якщо такі стандарти відсутні (додаток 3), має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис машини (модель, тип, серійний номер тощо);

усі суттєві вимоги, яким відповідає машина;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу і номер виданого ним сертифіката перевірки типу;

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.9.3. Декларація про відповідність пристроїв безпеки (додаток 4) має містити:

повну назву та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України (у разі коли декларація складається уповноваженою особою зазначається також повна назва та місцезнаходження виробника);

опис пристрою безпеки (модель, тип, серійний номер, якщо він є, тощо);

функції убезпечення, які виконує пристрій безпеки, якщо це не зрозуміло з його опису;

назву та місцезнаходження уповноваженого органу і номер виданого ним сертифіката перевірки типу (у разі коли для підтвердження відповідності застосовувався модуль В);

назву та місцезнаходження уповноваженого органу (у разі коли підтвердження відповідності здійснювалося згідно з пунктом 3.17.а);

посилання на стандарти з переліку національних стандартів (у разі застосування таких стандартів);

посилання на застосовані технічні умови (специфікації);

посаду, прізвище та підпис особи, яка має право підпису від імені виробника або уповноваженої ним особи - резидента України.

Декларація має бути викладена українською мовою.

1.10. Наявність на продукції національного знака відповідності означає, що фізична чи юридична особа, яка здійснила маркування або відповідає за це, перевірила і засвідчує відповідність продукції вимогам усіх Технічних регламентів, які її стосуються, та проходження належних процедур оцінки відповідності.

1.11. У разі коли встановлено, що національний знак відповідності та/або декларація про відповідність застосовуються з порушенням вимог цього Технічного регламенту, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, відповідальна за введення в обіг машин та пристроїв безпеки, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести машини та пристрої безпеки до стану відповідності вимогам цього Технічного регламенту та підтвердити цю відповідність у встановленому порядку. У разі тривалого порушення законодавства органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження або заборони введення в обіг машин та пристроїв безпеки або вилучення їх з обігу.

Будь-яке рішення, прийняте за цим Технічним регламентом стосовно обмеження або заборони введення в обіг машин та пристроїв безпеки або вилучення їх з обігу, має містити чіткий виклад причин, на яких воно базується. Таке рішення має бути без затримки повідомлено заінтересованій стороні. Одночасно вона має бути поінформована про можливості та терміни вжиття заходів, відповідно до законодавства, щодо усунення порушень.

1.12. Органи виконавчої влади не повинні перешкоджати показу на торгових ярмарках, виставках, демонстраціях тощо машин та пристроїв безпеки, які не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови зробленого виробником ясно видимого позначення, яке інформує про цю невідповідність таких машин та пристроїв безпеки вимогам Технічного регламенту та про те, що вони не підлягають продажу доки не будуть приведені у стан відповідності.

Під час демонстрації таких машин та пристроїв безпеки мають бути вжиті відповідні заходи безпеки для захисту людей.

2. ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ МАШИН ТА ПРИСТРОЇВ БЕЗПЕКИ СТОСОВНО ЇХ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ

2.1. Попередні зауваження

2.1.1. Зобов'язання щодо вимог до конструкції та виготовлення машин та пристроїв безпеки стосовно їх безпечності та охорони здоров'я людей (далі - вимоги) застосовуються лише тоді, коли відповідні небезпеки притаманні машинам, що розглядаються, під час їх експлуатації за умов, передбачених виробником.

Вимоги пунктів 2.2.1.1, 2.2.7.4 та 2.2.7.5 застосовуються за будь-яких обставин до усіх машин, охоплених цим Технічним регламентом.

2.1.2. Вимоги, встановлені цим Технічним регламентом, є обов'язковими. Але, зважаючи на сучасний стан розвитку техніки, деякі з вимог можуть бути неможливі для виконання у повному обсязі. У такому випадку машини мають бути сконструйовані та виготовлені з максимальним наближенням до їх забезпечення.

2.1.3. Вимоги згруповані відповідно до небезпек, яких вони стосуються.

Машинам притаманні різні небезпеки, які можуть міститися більше ніж в одній рубриці цього розділу.

Виробник зобов'язаний провести аналіз усіх небезпек, притаманних машинам, для визначення тих, які стосуються його машини та враховувати це під час конструювання та виготовлення машини.

2.2. Вимоги стосовно безпечності та охорони здоров'я людей

2.2.1. Загальні положення.

2.2.1.1. Узагальнені принципи безпеки:

а) машини мають бути сконструйовані придатними до застосування за призначенням та такими, щоб під час встановлення, налагодження та обслуговування, згідно із умовами, визначеними виробником, вони не створювали небезпеки для осіб, які здійснюють ці операції.

Метою вжитих заходів має бути недопущення за передбачений термін служби машини, з урахуванням фази складання та демонтажу, будь-якого ризику нещасного випадку, враховуючи і такий, що виникає під впливом ненормальних умов, які можуть бути передбачені;

б) обираючи найбільш відповідні заходи, виробник повинен керуватись нижче зазначеними принципами у такій послідовності:

недопущення або, наскільки це можливо, зменшення небезпеки (розроблення та виготовлення заздалегідь безпечної машини);

застосування необхідних заходів захисту від небезпек, які неможливо усунути;

інформування споживачів про небезпеки, що залишились через недостатність вжитих заходів, зазначення необхідності спеціального навчання та застосування засобів персонального захисту;

в) під час конструювання і виготовлення машин та під час складання інструкцій виробник повинен враховувати можливість застосування машини не за призначенням.

Машина має бути сконструйована із запобіганням неналежного застосування, якщо таке застосування може спричинити небезпеку. За неможливістю цього в інструкціях, керуючись досвідом, необхідно звернути увагу споживача на недопустимі способи застосування машин;

г) мають бути, з урахуванням принципів ергономіки, зменшені до мінімуму спричинення незручностей, втоми та психологічного навантаження, які зазнає оператор під час роботи за відповідних умов застосування машини;

ґ) під час конструювання та виготовлення машин виробник повинен враховувати обмеженість дій оператора внаслідок необхідного або передбаченого застосування засобів персонального захисту (таких як спеціальне взуття, рукавички тощо);

д) для безпечного налагодження, технічного обслуговування та експлуатації машини мають бути укомплектовані всім необхідним спеціальним обладнанням та устаткованням.

2.2.1.2. Матеріали та продукти.

Матеріали, які застосовують для виготовлення машини, та продукти, які використовують та виробляють під час її застосування, не повинні становити загрози для здоров'я або безпеки незахищених осіб.

Зокрема, якщо застосовуються рідини, що випаровуються, машина має бути сконструйована і виготовлена з убезпеченням процесів наповнення, використання, відновлення або спорожнення.

2.2.1.3. Освітлення.

Виробник повинен обладнати машину необхідним для виконання робіт вбудованим освітленням, якщо, незважаючи на загальне освітлення нормальної інтенсивності, його недостатність може спричинити небезпеку.

Виробник повинен забезпечити, щоб вбудоване освітлення забезпечувало відсутність затемнених місць, які можуть заважати роботі, не створювало дратівних осліплюючих відблисків та небезпечних стробоскопічних ефектів.

Місця розташування внутрішніх частин, які потребують частої перевірки, налагодження та обслуговування, повинні мати відповідне освітлення.

2.2.1.4. Побудова машин з точки зору полегшення виконання робіт.

Машина або кожна складова частина мають бути:

придатні для безпечного маніпулювання;

упаковані або виготовлені для безпечного не пошкоджуваного зберігання (наприклад, мати відповідну стійкість, спеціальне кріплення тощо).

Якщо вага, розміри, форма машини або її різних складових частин унеможливлюють їх переміщення вручну, машина або відповідна складова частина мають бути:

обладнані спеціальними пристроями для застосування піднімальних механізмів або

такої конструкції, яка дозволяє обладнання такими спеціальними пристроями (наприклад, мати отвори з різьбою) або

такої форми, що дозволяє легке застосування стандартних піднімальних засобів.

Якщо машини або їх складові частини переміщуються вручну, вони мають легко пересуватись або бути обладнанні для убезпечення їх перенесення (наприклад, ручками) та пересування.

Для маніпулювання інструментами та/або частинами машини, навіть легкими, які можуть бути небезпечними (форма, матеріал тощо), мають застосовуватись спеціальні заходи.

2.2.2. Керування.

2.2.2.1. Безпека та безвідмовність систем керування.

Системи керування мають бути сконструйовані та виготовлені безпечними і безвідмовними та такими, щоб певною мірою запобігали виникнення небезпечних ситуацій. Крім того, вони мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб:

витримували дію на них за нормальних умов застосування та впливи зовнішніх факторів;

помилки керування не призводили до небезпечних ситуацій.

2.2.2.2. Органи керування.

Органи керування мають бути:

чітко видимі і розпізнавані та, за необхідності, відповідно промарковані;

розташовані так, щоб забезпечувалось безпечне, безсумнівне, швидке та однозначне виконання дій;

побудовані так, щоб рух органу керування співпадав з напрямком його дії;

розташовані поза небезпечних зон за винятком, якщо це необхідно, певних органів керування, таких, як аварійний стоп, пульт керування роботом;

розташовані так, щоб їх дії не спричиняли додаткового ризику;

сконструйовані або захищені так, щоб їх запрограмовану дію, якщо вона може спричинити небезпечну ситуацію, неможливо було здійснити випадково;

зроблені так, щоб мати змогу витримати передбачувані навантаження. Особливу увагу потрібно приділити засобам аварійної зупинки, які можуть зазнавати такі навантаження.

Якщо орган керування сконструйовано та побудовано для виконання декілька різних дій, тобто нема однозначної відповідності (наприклад, застосування клавіатури тощо), виконувана дія має чітко відображуватись на дисплеї та, якщо необхідно, мати підтвердження свого виконання.

Органи керування мають бути встановлені так, щоб їх розташування, робочий хід та протидія були, з урахуванням ергономіки, сумісні з виконуваними операціями. При цьому потрібно враховувати застосування необхідних або передбачених індивідуальних засобів захисту (таких як взуття, рукавички тощо), що сковують рухи.

Машини мають бути обладнані пристроями індикації (циферблати, сигналізація тощо), які необхідні для убезпечення виконуваних операцій. Оператору має бути забезпечена можливість розпізнавання їх з місця керування.

З головного місця керування оператору має бути забезпечена можливість переконання у відсутності осіб у небезпечних зонах.

Якщо це неможливо, системи керування мають бути сконструйовані і виготовлені так, щоб перед пуском машини подавався звуковий та/або світловий сигнал застереження. У незахищених осіб мають бути час та засоби до швидкого запобігання небезпек, пов'язаних з пуском машини.

2.2.2.3. Пуск.

Пуск машини має бути можливий лише після цілеспрямованої дії на призначений для цього орган керування.

Ця вимога також має забезпечуватись:

під час відновлення пуску машини після призупинення, незалежно від причини;

при суттєвій зміні умов роботи (наприклад, швидкості, тиску тощо) за винятком таких відновлень пуску та змін умов роботи, які не загрожують незахищеним особам.

Ця вимога не застосовується до відновлень пуску машини або зміни умов роботи, які є наслідком нормальної послідовності дій у автоматичному циклі.

Якщо машина має декілька органів керування пуском і оператори, таким чином, можуть піддавати один одного небезпеці, то для унеможливлення цього має бути передбачене додаткове обладнання приладами, які цьому запобігають (наприклад, прилади блокування або селектори, які дозволяють в один і той же час надавати рух тільки одній частині машини, що запускається).

Відновлення пуску автоматичної установки в автоматичному режимі після її зупинення має легко здійснюватись після відтворення безпечних умов.

2.2.2.4. Пристрої зупинення:

а) нормальне зупинення.

Кожна машина має бути обладнана засобом керування для безпечного здійснення повного зупинення.

Кожне робоче місце має бути обладнане засобами зупинення окремих або, залежно від виду небезпек, усіх частин машини таким чином, щоб машина була безпечна. Засоби зупинення машини повинні мати перевагу перед засобами пуску.

Якщо машина або її небезпечні частини зупинені, енергоживлення приводів, що призводять їх до руху, має бути знято;

б) аварійне зупинення.

Кожна машина має бути обладнана одним або декількома пристроями аварійного зупинення, здатними запобігти наявній або ймовірній небезпеці. За винятком:

машин, у яких пристрій аварійного зупинення не зменшує небезпеки тому, що не зменшує часу зупинки або не дозволяє вжити спеціальних заходів щодо цієї небезпеки;

вручну пересувних та вручну керованих машин.

Такий пристрій:

має бути чітко визначеним, ясно видимим та доступним для швидкого задіяння;

має припиняти розвиток небезпеки якнайшвидше, без створення додаткових небезпек;

якщо необхідно, запускати або дозволяти запуск певних дій застереження.

Після припинення безпосередньої дії на пристрій аварійного зупинення стоп-команда повинна підтримуватись цим пристроєм до її скасування спеціальною дією; не допускається включення пристрою без подачі стоп-команди, відключення пристрою має бути можливим тільки за цілеспрямованої дії; відключення пристрою не повинно відновлювати роботу машини, а тільки дозволяти відновлення;

в) комплекси машин.

Якщо машини або частини машин призначені для сумісної роботи, виробник повинен сконструювати та виготовити їх так, щоб пристрої керування зупиненням, у тому числі аварійним, зупиняли не тільки саму машину, але й усе попереднє та/або подальше обладнання, якщо продовження його роботи може становити загрозу.

2.2.2.5. Вибір режимів.

Пристрій керування вибором режиму має відключати усі інші функції керування за винятком аварійного зупинення.

Якщо машина розроблена і виготовлена так, що допускає застосування у декількох режимах керування або режимах роботи з різними рівнями безпеки (наприклад, допускається налагодження, обслуговування, перевірка тощо), має бути встановлений селектор вибору режиму, який має зафіксовуватись у кожному положенні. Кожне положення селектора має відповідати одній операції або одному обраному режиму.

Селектор може бути замінено іншим засобом вибору, який обмежує виконання певних функцій машини певними категоріями операторів (наприклад, коди доступу до певних функцій з програмним керуванням тощо).

Якщо під час виконання певних операцій потрібно, щоб машина працювала за нейтралізації пристроїв захисту, селектор режимів має одночасно:

відключати автоматичне керування режимом;

дозволяти виконання руху тільки за умов постійної дії на орган керування;

дозволяти операції з небезпечними рухомими частинами тільки за умов посиленого захисту (наприклад, зменшеної швидкості, зменшеної потужності, послідовної роботи "крок за кроком" або інших подібних обмежень) і одночасно запобігати небезпекам, які походять із послідовності взаємопов'язаних рухів;

запобігати рухам, які можуть викликати небезпеку внаслідок свідомої або несвідомої дії на внутрішні датчики машини.

Додатково оператор повинен мати змогу контролювати роботу частин, з якими він працює, з пульта керування.

2.2.2.6. Несправності енергоживлення.

Перерва, поновлення після перерви або будь-якого виду коливання енергоживлення машини не повинні призводити до небезпечних ситуацій.

Зокрема:

машина не повинна раптово запускатись;

не має виникати перешкод зупиненню машини, якщо команда на зупинення вже подана;

рухома частина машини або оброблювана деталь не повинні падати або бути виштовхнуті;

не має виникати перешкод автоматичному або ручному зупиненню будь-яких рухомих частин;

засоби захисту мають залишатись дійовими.

2.2.2.7. Несправності кіл керування.

Помилки у логіці схеми керування або відмови чи пошкодження у колі керування не повинні приводити до небезпечних ситуацій.

Зокрема:

машина не повинна раптово запускатись;

не має виникати перешкод зупиненню машини, якщо команда на зупинення вже подана;

рухома частина машини або оброблювана деталь не повинні падати або бути виштовхнуті;

не має виникати перешкод автоматичному або ручному зупиненню будь-яких рухомих частин;

засоби захисту мають залишатись дійовими.

2.2.2.8. Програмне забезпечення.

За наявності програмного забезпечення взаємодія між оператором та системою керування машиною має бути сприятлива для користувача.

2.2.3. Захист від механічних небезпек.

2.2.3.1. Стійкість.

Машини, компоненти та складники мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб бути достатньо стійкими за передбачуваних робочих умов застосування (за необхідності, з урахуванням кліматичних умов) і не спричинювати ризику перекидання, падіння чи несподіваного руху.

Якщо форма самої машини чи її призначене встановлення не забезпечують достатньої стійкості, слід передбачити відповідні кріпильні засоби та зазначити про це в інструкції.

2.2.3.2. Небезпеки від поломок під час роботи.

Різноманітні частини машини та їх з'єднання мають бути здатні витримувати навантаження, яким вони піддаються під час застосування за призначенням.

Міцність застосованих матеріалів, зокрема стосовно таких чинників, як втома, старіння, корозія та знос, має відповідати виду робіт, передбачених виробником.

Виробник повинен в інструкції зазначити необхідні за причин безпеки види перевірок та обслуговувань та частоту їх проведення. Він повинен, якщо необхідно, зазначити частини, схильні до зносу, та критерії їх заміни.

Якщо, незважаючи на вжиті заходи, ризик розриву або руйнування (наприклад, шліфувальні круги) зостається, рухомі частини мають бути змонтовані та розташовані таким чином, щоб у випадку розриву їх уламки не розкидались.

Як жорсткі, так і еластичні труби для рідин, особливо ті, що працюють під тиском, мають витримувати передбачувані внутрішні і зовнішні навантаження та мають бути міцно закріплені та/або захищені від усіх видів зовнішніх навантажень та напружень; для забезпечення захисту від ризику розриву (різкі рухи, сплески високого тиску тощо) мають бути вжиті заходи застереження.

Якщо оброблюваний матеріал подається до інструмента автоматично, для запобігання ризику для незахищених осіб (наприклад, від руйнування інструменту) мають бути виконані такі умови:

перед контактом деталі з інструментом, останній має бути у робочому стані;

під час пуску та/або зупинення інструмента (навмисного чи випадкового) рухи деталі та інструмента мають бути скоординовані.

2.2.3.3. Небезпеки від падіння або викиду предметів.

Мають бути вжиті заходи щодо запобігання небезпек від падіння або викидів предметів (наприклад, заготовок, інструменту, стружки, часток, відходів тощо).

2.2.3.4. Небезпеки від поверхонь, кромок або кутів.

Наскільки це можливо, доступні частини машини не повинні мати гострих кромок, кутів та грубо оброблених поверхонь, здатних спричинити травму.

2.2.3.5. Небезпеки, пов'язані з комбінованими машинами.

Якщо машина призначена для виконання кількох різних операцій з ручним переміщенням виробу між операціями (комбіновані машини), то вона має бути сконструйована та виготовлена так, щоб при застосуванні кожної окремої частини інші частини не створювали небезпеку або ризик для незахищених осіб.

Для цього у кожної з неогороджених частин машини мають бути можливі незалежні пуск та зупинення.

2.2.3.6. Небезпеки, пов'язані зі зміною швидкості обертання інструментів.

Якщо машина сконструйована для виконання операцій за різних робочих режимів (наприклад, різні швидкості або різні потужності), вона має бути сконструйована та виготовлена так, щоб вибір і налагодження цих режимів здійснювались безпечно та надійно.

2.2.3.7. Запобігання небезпекам, пов'язаним з рухомими частинами.

Рухомі частини машини мають бути сконструйовані, вбудовані та розташовані з недопущенням виникнення небезпек або, якщо вони залишаються, мають бути встановлені захисні огорожі або захисні пристрої по запобіганню таких контактів з машиною, які можуть призвести до нещасного випадку.

Мають бути вжиті всі необхідні заходи застереження випадкового блокування працюючих рухомих частин. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, таке блокування можливе, виробник повинен передбачити спеціальні засоби захисту або інструменти, інструкції по застосуванню та, за необхідністю, позначення на машині, які дозволяють виконати безпечне розблокування обладнання.

2.2.3.8. Обрання засобів захисту від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами.

Огорожі або захисні пристрої, які застосовують для захисту від небезпек, викликаних рухомими частинами, мають обиратись залежно від виду небезпек. Для полегшення вибору потрібно застосовувати такі керівні вказівки:

а) рухомі частини трансмісії.

Огорожі, призначені для захисту незахищених осіб від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами трансмісії (такими, як шківи, ремені, шестерні, зубчасті рейкові передачі, шпинделі тощо), мають бути:

стаціонарними відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1 або

рухомими відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.2.а.

Рухомі огорожі слід застосовувати, якщо передбачається частий доступ;

б) рухомі частини, безпосередньо задіяні у робочому процесі.

Огорожі або захисні пристрої, призначені для захисту осіб від небезпек, пов'язаних з рухомими частинами, задіяними у робочому процесі (наприклад, різальний інструмент, рухомі частини пресів, циліндрів, оброблювані деталі тощо), мають бути:

за можливістю, стаціонарними огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1;

в інших випадках рухомими огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.2.б або захисними пристроями, зокрема сенсорними (наприклад, нематеріальні бар'єри, сенсорні покриття), дистанційними (наприклад, дворучне керування) чи такими, що автоматично запобігають потраплянню оператора або частин його тіла у небезпечну зону, відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.3.

Проте, якщо певні рухомі частини, безпосередньо задіяні у робочому процесі, не можливо повністю або частково захистити від доступу під час операції, тому що потребують втручання оператора, такі частини мають бути, де це технічно можливо, оснащені:

стаціонарними огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.1, які запобігають доступу до тих зон рухомих частин, які не використовуються у роботі;

регульованими огорожами відповідно до пунктів 2.2.4.1 та 2.2.4.2.3, які обмежують доступ до тих зон рухомих частин, які задіяні у робочому процесі.

2.2.4. Вимоги до огорож та захисних пристроїв.

2.2.4.1. Загальні вимоги.

Огорожі та захисні пристрої мають:

бути міцної конструкції;

не створювати будь-яких додаткових небезпек;

не допускати можливості їх легкого обминання чи виведення з ладу;

бути розміщені на відповідній відстані від небезпечної зони;

чинити мінімальні перешкоди нагляду за виробничим процесом;

дозволяти, якщо можливо без демонтування огорож або захисних пристроїв, виконання необхідних робіт із встановлення та/або заміни інструмента або обслуговування, обмежуючи доступ тільки до робочих зон.

2.2.4.2. Спеціальні вимоги до огорож.

2.2.4.2.1. Стаціонарні огорожі.

Стаціонарні огорожі мають бути надійно закріплені на своєму місці. Їх кріплення має здійснюватись за допомогою засобів, які можуть бути зняті тільки із застосуванням інструменту. Огорожі після зняття кріплення, за можливістю, не повинні бути здатні утримуватись на місці.

2.2.4.2.2. Рухомі огорожі:

а) рухомі огорожі типу А мають:

наскільки це можливо, залишатись прикріпленими до машини після їх відчинення;

бути оснащені блокувальним пристроєм щодо запобігання запуску рухомих частин, коли огорожу відчинено, та зупинення рухомих частин у разі її відкривання;

б) рухомі огорожі типу В мають бути сконструйовані і введені у систему керування таким чином, щоб:

рухомі частини не могли розпочинати рух, якщо вони у межах досягнення оператора;

незахищені особи не мали доступу до частин, які розпочинають рух;

встановлення огорож здійснювалось виключно шляхом цілеспрямованого застосування інструменту, ключа тощо;

відсутність або несправність одного з компонентів запобігали пуск або призводили до зупинення рухомих частин;

захист від небезпек будь-яких викидів забезпечувався відповідними перепонами.

2.2.4.2.3. Регульовані огорожі обмеження доступу.

Регульовані огорожі обмеження доступу до необхідних для роботи зон з рухомими частинами повинні:

мати автоматичне чи ручне регулювання відповідно до типу виконуваних робіт;

дозволяти легке регулювання без застосування інструменту;

зменшувати, наскільки це можливо, ризик викидів.

2.2.4.3. Спеціальні вимоги до захисних пристроїв.

Захисні пристрої мають бути сконструйовані та вбудовані у систему керування так, щоб:

рухомі частини не могли розпочинати рух, якщо вони у межах досягнення оператора;

незахищені особи не мали доступу до частин, які розпочинають рух;

їх встановлення здійснювалось виключно шляхом цілеспрямованого застосування інструменту, ключа тощо;

відсутність або несправність одного з компонентів пристроїв, запобігали пуск або призводили до зупинення рухомих частин.

2.2.5. Захист від інших небезпек.

2.2.5.1. Електроживлення.

Якщо для машин застосовують електроживлення, воно має бути сконструйоване, виготовлене та обладнане із застереженням або можливістю застереження усіх небезпек електричного походження.

Спеціальні вимоги стосовно електричного обладнання, розрахованого на експлуатацію у певних діапазонах напруги (Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2003 N 284 "Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання" та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.04.2004 за N 448/9047), мають застосовуватись до машин, живлення яких підпадає під ці діапазони.

2.2.5.2. Статична електрика.

Машини мають бути розроблені та виготовлені із запобіганням або обмеженням накопичення потенційно небезпечних електростатичних зарядів та/або бути обладнані системою їх розрядження.

2.2.5.3. Неелектричне енергоживлення.

Машина, яка приводиться в дію неелектричними видами енергії (наприклад, гідравлічної, пневматичної, теплової тощо), має бути розроблена, виготовлена та обладнана із унеможливленням будь-яких небезпек, пов'язаних із застосуванням цих видів енергії.

2.2.5.4. Помилки монтажу.

Помилки під час монтажу або демонтажу певних частин, які можуть спричинити небезпеку, мають бути унеможливлені конструкцією таких частин або, за відсутності цього, нанесенням попереджувальної інформації на самі частини та/або їх корпуси. Така інформація має бути нанесена на рухомі частини та/або їх корпуси, якщо для запобігання ризику має бути відомий напрямок руху. Будь-яка додаткова інформація, яка може бути необхідна, має бути надана у інструкціях.

Якщо помилки при з'єднанні можуть призвести до небезпеки, невірне виконання з'єднань рідинних та повітряних трубопроводів або приєднання електричних проводів, має бути унеможливлено конструкцією або, за відсутності цього, нанесенням попереджувальної інформації на трубах, кабелях тощо та/або вузлах з'єднань.

2.2.5.5. Надмірні температури.

Мають бути вжиті заходи щодо усунення будь-якого ризику ушкодження від контакту чи близькості до частин машини або матеріалів з високою або дуже низькою температурою.

Має бути оцінено ризик викидів гарячого або дуже холодного матеріалу. Якщо такий ризик існує, мають бути вжиті заходи щодо запобігання таких викидів або, якщо це технічно неможливо, їх убезпечення.

2.2.5.6. Полум'я.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені з унеможливленням будь-якого ризику виникнення полум'я або надмірного нагрівання як від самої машини, так і газів, рідин, пилу, випаровувань або інших речовин, які виробляються або використовуються під час роботи машини.

2.2.5.7. Вибух.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені з унеможливленням будь-якого ризику вибуху як самої машини, так і газів, рідин, пилу, випаровувань або інших речовин, які виробляються або використовуються під час роботи машини.

Для цього виробник повинен вжити заходів щодо:

недопущення небезпечних концентрацій речовин;

запобігання займанню потенційно вибухонебезпечної суміші;

обмеження дії будь-якого ймовірного вибуху до безпечного для оточення рівня.

Такі самі заходи мають бути вжиті, якщо виробник передбачає застосування машин у потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Електричне обладнання, яке є складовою частиною машини, має відповідати, наскільки це суттєво до вибухонебезпечності, положенням чинних спеціальних технічних регламентів.

2.2.5.8. Шум.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб з урахуванням рівня технічного прогресу та існуючих засобів приглушення шуму, небезпека від акустичного шуму, створюваного машиною, зокрема у місці його виникнення, була зменшена до найнижчого рівня.

2.2.5.9. Вібрація.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб з урахуванням рівня технічного прогресу та існуючих засобів зменшення вібрації небезпека від результатної вібрації, спричиненої машиною, зокрема у місці її виникнення, була зменшена до найнижчого рівня.

2.2.5.10. Випромінювання.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб будь-яке створюване ними випромінювання не перевищувало рівня, необхідного для роботи, а його вплив на незахищених осіб був несуттєвим або зменшеним до безпечних значень.

2.2.5.11. Зовнішнє опромінення.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб зовнішнє опромінення не впливало на їх роботу.

2.2.5.12. Лазерне обладнання.

Якщо застосовується лазерне обладнання, має бути враховане таке:

лазерне обладнання машини має бути сконструйоване та виготовлене з унеможливленням будь-якого випадкового випромінювання;

лазерне обладнання машини має бути захищене так, щоб пряме, відбите, дифузійне та вторинне випромінювання не створювали загрози здоров'ю людей;

оптичне обладнання для нагляду або регулювання лазерного обладнання машини не повинно створювати небезпеку для здоров'я людей від лазерних променів.

2.2.5.13. Виділення пилу, газів тощо.

Машини мають бути сконструйовані, виготовлені та/або обладнані із запобіганням небезпеки від газів, рідин, пилу, випаровувань та інших відпрацьованих матеріалів, які вони виділяють під час роботи.

За наявності такої небезпеки машини мають бути відповідно обладнані для збирання та/або видалення зазначених речовин.

Якщо машини під час нормальної роботи не закриті, пристрої для збирання та/або видалення речовин мають бути розташовані найщільніше до джерел їх виділення.

2.2.5.14. Ризик захвату машиною.

Машини мають бути сконструйовані, виготовлені або обладнані засобами застереження від захвату ними незахищених осіб або, якщо це неможливо, засобами виклику допомоги.

2.2.5.15. Ризик ковзання, спотикання або падіння.

Місця машин, де особи повинні пересуватись або стояти, мають бути сконструйовані та виготовлені із застереженням можливості проковзування, спотикання або падіння на цих місцях або з них.

2.2.6. Технічне обслуговування.

2.2.6.1. Технічне обслуговування машин.

Місця регулювання, змащування та технічного обслуговування мають бути розташовані за межами небезпечних зон. Вони мають дозволяти виконання робіт по змащенню, технічному обслуговуванню, ремонту, очищенню та заправленню при зупиненій машині.

Якщо одна або більше зі зазначених умов не можуть бути реалізовані за технічних причин, виконання цих робіт має бути убезпечено згідно з пунктом 2.2.2.5.

У випадку автоматичних та, за необхідності, інших машин виробник повинен передбачити пристрій приєднання для підключення приладу функціональної діагностики.

Має бути забезпечено легке і безпечне демонтування та заміна частин автоматичних машин, які підлягають частій заміні, зокрема у зв'язку із змінами у виробництві, або якщо вони схильні до зносу, або псуються внаслідок пошкодження.

Доступність таких компонентів має дозволяти виконання цих операцій, відповідно до правил експлуатації, визначених виробником, за допомогою спеціальних технічних засобів (інструменту, вимірювальних приладів тощо).

2.2.6.2. Доступ до робочого місця та точок обслуговування.

Виробник повинен передбачити безпечні засоби доступу (сходи, драбини, робочі містки тощо) до усіх зон, які задіяні під час роботи, налагодження та технічного обслуговування.

2.2.6.3. Від'єднання джерел енергоживлення.

Усі машини мають бути обладнані пристроями від'єднання від усіх джерел енергоживлення. Такі пристрої мають бути чітко позначені. Вони мають допускати можливість блокування, якщо відновлення приєднання може створити загрозу для незахищених осіб. Якщо машини з електроживленням приєднані до мережі за допомогою штепсельного розніму, відокремлення такого розніму є достатнім.

Пристрій від'єднання має допускати можливість блокування також тоді, коли оператор з якого-небудь місця, до якого він має доступ, не може перевірити чи залишається живлення від'єднаним, чи ні.

Після від'єднання живлення має бути можливе, без ризику для незахищених осіб, нормальне розсіювання будь-якої залишкової або накопиченої машиною енергії.

Певні кола можуть залишатись приєднаними до своїх джерел живлення, як виняток до вищезазначених вимог, наприклад, з метою утримання частин, захисту інформації, внутрішнього освітлення тощо. У такому випадку мають бути вжиті спеціальні заходи щодо убезпечення оператора.

2.2.6.4. Втручання оператора.

Машини мають бути сконструйовані, виготовлені та обладнані так, щоб необхідність втручання оператора було обмежено.

Якщо втручання оператора уникнути неможливо, виконання таких робіт має бути легке і безпечне.

2.2.6.5. Очищення внутрішніх частин.

Машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб очищення внутрішніх частин, які містять небезпечні речовини або суміші, було можливе без проникнення усередину машин; будь-яке необхідне спорожнення також має бути можливе зовні.

Якщо обійтись без проникнення у машину неможливо, виробник під час її конструювання повинен вжити заходів для максимального убезпечення процесу очищення.

2.2.7. Індикатори.

2.2.7.1. Інформаційні пристрої.

Інформація, необхідна для керування машиною, має бути викладена однозначно і бути легко зрозумілою.

Вона не повинна бути надмірною, щоб не переобтяжувати оператора.

Якщо збій у роботі некерованої машини може загрожувати здоров'ю та безпеці незахищених осіб, машина має бути обладнана світловою або звуковою сигналізацією небезпеки.

2.2.7.2. Попереджувальні пристрої.

Якщо машини обладнані попереджувальними приладами (такими, як сигнальні тощо), їхні сигнали мають бути однозначними та легко зрозумілими.

Оператору має бути забезпечена можливість постійного контролю за роботою таких попереджувальних приладів.

Стосовно кольорів та видів сигналів безпеки мають виконуватись вимоги спеціальних нормативних документів.

2.2.7.3. Попередження про залишкові ризики.

Якщо, незважаючи на всі вжиті заходи, ризики залишаються або у випадку прихованих потенційних ризиків (наприклад, електричні шафи, джерела радіоактивності, відведення гідравлічних кіл, небезпеки невидимих зовні зон тощо), виробник повинен забезпечити відповідні попередження.

Для таких попереджень мають застосовуватись переважно легко зрозумілі піктограми та/або їх викладення українською мовою.

2.2.7.4. Маркування.

На всіх машинах мають бути розбірливо та незмивно нанесені такі мінімальні відомості:

назва та місцезнаходження виробника;

маркування національного знака відповідності згідно з пунктом 1.9;

позначення серії або типу;

серійний номер, за наявності;

рік виготовлення.

Крім того, якщо машина розроблена виробником для застосування у потенційно вибухонебезпечній атмосфері, на ній має бути відповідне позначення.

На машинах також має бути нанесена повна інформація стосовно їх типу, суттєва для їх безпечного застосування (наприклад, максимальна швидкість певних обертових частин, максимальний діаметр встановлюваного інструмента, маса тощо).

Якщо під час експлуатації машини її частину потрібно переміщувати за допомогою підіймального обладнання, маса цієї частини має бути позначена чітко, незмивно та бути легко зрозумілою.

На змінному обладнанні, зазначеному у пункті 1.2.1 цього Технічного регламенту, має бути нанесена така сама інформація.

2.2.7.5. Інструкції:

а) до кожної машини мають надаватись інструкції, в яких має бути принаймні таке:

повторення інформації, нанесеної на машині, за винятком серійного номера за пунктом 2.2.7.4 разом з іншою специфічною додатковою інформацією, що полегшує технічне обслуговування (наприклад, місцезнаходження імпортера, станцій технічного обслуговування тощо);

передбачене виробником застосування машин згідно з пунктом 2.2.1.1.в;

опис робочого місця (місць) оператора;

інструкції з безпеки щодо:

введення в експлуатацію;

застосування;

вантажно-розвантажувальних робіт із зазначенням маси машини та її певних частин, якщо вони постійно переміщуються окремо;

монтажу, демонтажу;

налагоджування;

технічного обслуговування (обслуговування та ремонту);

якщо необхідно, інструкції з навчання;

якщо необхідно, суттєві характеристики інструментів, призначених для встановлення на машині.

Якщо необхідно, в інструкціях мають бути попередження про недопустимі способи застосування машин;

б) інструкції мають бути складені виробником або уповноваженою ним особою - резидентом України українською мовою. Інструкції щодо введення в експлуатацію машин мають бути на мові оригіналу і супроводжуватись перекладом на українську мову. Цей переклад повинен виконувати виробник або уповноважена ним особа - резидент України, або постачальник. Як виняток з цього, інструкції з технічного обслуговування, які застосовуються професійним персоналом, який працює від виробника або уповноваженої ним особи - резидента України, можуть бути викладені тільки на одній з мов, зрозумілій цьому персоналу;

в) інструкції мають містити креслення та схеми, необхідні для введення в експлуатацію, технічного обслуговування, перевірки, контролю правильності функціонування та, за необхідності, ремонту машин, а також усі корисні положення, особливо стосовно безпеки;

г) будь-які рекламні описи машини не повинні суперечити положенням інструкцій стосовно безпеки.

Технічна документація на машину має надавати інформацію щодо створюваного акустичного шуму відповідно до підпункту 2.2.7.5.д, а, у разі ручної машини та/або з ручним керуванням, щодо рівня вібрації згідно з пунктом 2.3.2;

ґ) якщо необхідно, інструкції мають містити вимоги щодо встановлення та налагодження з метою зменшення шуму або вібрації (наприклад, застосування демпферів, тип та маса фундаменту тощо);

д) стосовно акустичного шуму, створюваного машинами, його діючого значення або рівня, встановленого на основі вимірів на ідентичній машині, інструкції мають надавати таку інформацію:

еквівалентний А-зважений рівень звукового тиску неперервного шуму на робочому місці, якщо він перевищує 70 дБ(А) або якщо він не перевищує 70 дБ(А), зазначення цього;

пікове значення С-зваженого миттєвого рівня звукового тиску на робочому місці, якщо він перевищує 63 Па (130 дБ відносно 20 мкПа);

рівень звукової потужності шуму машини, якщо еквівалентний постійний А-зважений рівень звукової потужності неперервного шуму на робочому місці перевищує 85 дБ(А).

У випадку дуже великих машин замість рівня звукової потужності можуть бути зазначені рівні еквівалентного звукового тиску непостійного шуму у визначених місцях навколо машини.

Якщо гармонізовані стандарти не застосовано, рівні звукового випромінювання потрібно вимірювати із застосуванням методів, найбільше придатних для машини.

Виробник повинен зазначати умови роботи машини під час вимірів та застосовані методи вимірювань.

Якщо робоче місце (місця) не визначене або не може бути визначене, рівні звукового тиску потрібно вимірювати на відстані 1 м від поверхні машини та висоті 1,6 м від підлоги або робочої платформи. Мають бути зазначені рівні максимального звукового тиску та місця їх вимірювання;

е) якщо виробником передбачено застосування машини у потенційно вибухонебезпечній атмосфері, в інструкціях має бути надана уся необхідна для цього інформація;

є) для машини, яка призначена також і для можливого застосування непрофесійними користувачами, термінологія та викладення інструкцій з експлуатації, крім дотримання зазначених вище вимог, мають враховувати загальний очікуваний рівень їх освіти та кмітливості.

2.3. Вимоги стосовно безпечності та охорони здоров'я людей для певних категорій машин

2.3.1. Машини для обробки сільськогосподарських та харчових продуктів.

Машини, призначені для підготовки та переробки харчових продуктів, мають бути сконструйовані та виготовлені із запобіганням будь-якого ризику інфекції, захворювання або зараження з дотриманням таких правил:

а) усі поверхні, включаючи їх з'єднання, мають бути гладкими без виступів та щілин, де могли б накопичуватись органічні речовини;

б) вузли машин мають бути побудовані так, щоб кількість виступів, крайок та заглиблень була зведена до мінімуму. Вони переважно мають бути зварної або суцільно клеєної конструкції. Не повинні застосовуватись гвинти, гайки та заклепки, за винятком випадків, коли це вкрай необхідно за технологією;

в) машини мають бути сконструйовані та виготовлені із запобіганням попадання в них рідин та живих істот, зокрема комах, або накопичення органічних речовин у зонах, які не можуть бути очищені (наприклад, для машин, які не встановлені на опорах або роликах, між машиною та її основою розміщують прокладки ущільнення; застосовують герметичне обладнання тощо);

г) машини мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб допоміжні речовини (наприклад, мастила тощо) не мали змоги контактувати з харчовими продуктами. Якщо необхідно, машини мають бути сконструйовані та виготовлені із забезпеченням можливості постійного контролю за дотриманням відповідності цій вимозі.

2.3.2. Переносні ручні та/або керовані вручну машини.

Переносні ручні та/або керовані вручну машини мають відповідати таким вимогам щодо збереження здоров'я та безпеки людей:

відповідно до типу машини в неї має бути опорна поверхня задовільних розмірів та достатня кількість рукояток і опор відповідної величини, що встановлюються для забезпечення стійкості машини за робочих умов, визначених виробником;

якщо відпускання рукоятки недопустимо за вимог безпеки, керування пуском та зупиненням повинно мати таке виконання, яке дає змогу оператору здійснювати його не відпускаючи рукоятки, за винятком, коли це технічно неможливо або за наявності незалежного керування;

вони мають бути сконструйовані, виготовлені та обладнані із унеможливленням будь-яких ризиків, пов'язаних з випадковим запуском та/або продовженням роботи після відпущення рукоятки оператором. Якщо це технічно неможливо, мають бути застосовані адекватні заходи;

переносні ручні машини мають бути сконструйовані та виготовлені із забезпеченням, де це необхідно, візуального контролю контакту інструмента з оброблюваним матеріалом.

Стосовно вібрацій від ручних та керованих вручну машин інструкції мають містити інформацію про виміряне за відповідними випробувальними методиками значення виваженого середньоквадратичного прискорення, яке діє на рукоятках, якщо воно перевищує 2,5 м/с² або якщо воно не перевищує 2,5 м/с² зазначення цього.

За відсутності відповідних випробувальних методик, виробник повинен зазначити методи та умови, за яких ці вимірювання були проведені.

2.3.3. Машини для обробки деревини та аналогічних матеріалів.

Машини для обробки деревини або матеріалів за фізичними та технологічними властивостями подібними до деревини, таких як корок, кістка, тверда гума, тверді пластмаси тощо, мають відповідати таким вимогам стосовно збереження здоров'я та безпеки людей:

а) машини мають бути сконструйовані, виготовлені або обладнані так, щоб встановлення оброблюваної заготовки та її спрямування були безпечними; якщо заготовка на робочому столі утримується вручну, останній під час роботи повинен мати достатню стійкість та не утруднювати рух заготовки;

б) якщо машина застосовується в умовах, за яких існує ризик викиду кусків деревини, вона має бути сконструйована, виготовлена або обладнана з унеможливленням таких викидів, або, якщо останнє неможливе, забезпечити щоб такі викиди не створювали загрози для оператора та/або незахищених осіб;

в) машини мають бути обладнані автоматичним гальмуванням, здатним достатньо швидко зупинити інструмент, якщо існує небезпека контакту особи з інструментом під час його вибігу;

г) якщо інструмент встановлено в не повністю автоматизовану машину, остання має бути сконструйована та виготовлена з унеможливленням або зменшенням ризику тяжких випадкових ушкоджень, наприклад, застосування циліндричних ріжучих головок, обмеження глибини різання тощо.

2.4. Вимоги зі запобігання специфічних небезпек, пов'язаних з рухом машин, щодо їх убезпечення та охорони здоров'я людей

2.4.1. Загальні вимоги.

2.4.1.1. Машини, небезпека від яких пов'язана з рухом, мають бути сконструйовані та виготовлені відповідно до вимог, викладених нижче.

Небезпеки, пов'язані з рухом, завжди існують при застосуванні самохідних машин або таких, які буксируються, штовхаються або перевозяться іншими машинами або тягачами і робота яких у робочих зонах потребує або постійної рухомості, або послідовних переміщень між фіксованими робочими позиціями.

Небезпеки, пов'язані з рухом, можуть також спричиняти машини, які не рухаються під час роботи але обладнані для легкого пересування з одного місця на інше (машини обладнані колесами, роликами, полозами тощо; або встановлені на платформи, візки тощо).

Щоб визначити, чи являють роторні культиватори та потужні борони недопустиму небезпеку для незахищених осіб, виробник зобов'язаний для кожного типу машини, що розглядається, провести відповідні випробування або мати результати таких випробувань.

2.4.1.2. Освітлення.

Самохідні машини, які за призначенням виробника застосовуються у неосвітлених місцях, мають бути обладнані пристроєм освітлення відповідно до умов виконання роботи, без порушення будь-яких інших відповідних положень (правил дорожнього руху, правил навігації тощо).

2.4.1.3. Конструктивні рішення машин задля полегшення керування.

Під час керування машиною та/або її частинами відповідно до інструкцій виробника не повинно ставати раптових рухів або втрати стійкості.

2.4.2. Робочі місця.

2.4.2.1. Місце керування.

Місце керування має бути розроблене відповідно до вимог ергономіки. Якщо передбачено два або більше місць керування, кожне місце має бути обладнане всіма необхідними органами керування. Якщо місць керування більше одного, машина має бути побудована так, щоб застосування органів керування одного з місць унеможливлювало застосування органів керування інших, за винятком органів аварійної зупинки. Під час роботи машини та її інструментів згідно з установленими умовами застосування огляд з місця керування має давати змогу водію убезпечити себе та незахищених осіб. Де це потрібно, мають бути передбачені відповідні допоміжні пристрої для застереження небезпек, спричинених недостатньою безпосередньою оглядовістю.

Машини мають бути побудовані так, щоб на місці керування не виникало небезпек випадкового контакту водія та операторів, які там знаходяться, з колесами або гусеницями.

Місце керування має бути сконструйоване та виготовлене так, щоб не було жодного ризику для здоров'я людей від вихлопних газів та/або нестачі кисню.

Місце керування, розташоване на машині, має бути розроблено та виготовлено так, щоб, наскільки дозволяють розміри, була можливість встановлення кабіни. При цьому у кабіні має бути місце для зберігання інструкцій, необхідних водію та/або операторам. Якщо існує загроза від небезпечних навколишніх умов, місце керування має бути обладнано кабіною.

Якщо машина обладнана кабіною, вона має бути сконструйована, виготовлена та/або обладнана так, щоб забезпечувати водію хороші умови для керування та захист від будь-яких небезпек, які можуть виникнути (наприклад, несприятливих температур та недостатньої вентиляції, обмеженої видимості, надмірного шуму та вібрації, падіння предметів, проникнення предметів, перекидання тощо). Вихід з кабіни має забезпечувати швидку евакуацію. Крім того, має бути передбачено аварійний вихід у напрямку, протилежному основному.

Матеріали, які застосовуються для кабіни та її обладнання, мають бути вогнетривкими.

2.4.2.2. Сидіння.

Сидіння водія у будь-якій машині має забезпечувати йому стійке положення та розроблене відповідно до вимог ергономіки.

Сидіння має бути розроблене так, щоб зменшувати, наскільки це можливо, вібрацію, яка передається до водія. Кріплення сидіння має витримувати усі механічні навантаження, які можуть на нього діяти, особливо у випадку перекидання. Якщо ноги водія не дістають до підлоги, водій повинен мати опори для ніг з покриттям із неслизького матеріалу. Якщо машина обладнана засобами забезпечення захисту від перекидання, сидіння має бути обладнане ременем безпеки або адекватним пристроєм утримання водія на сидінні без обмеження можливості управління або виконання будь-яких рухів, спричинених підвішеним станом.

2.4.2.3. Інші місця.

Якщо умови застосування машин передбачають епізодичне або регулярне перевезення чи роботу на ній інших операторів, які не є водіями, відповідні місця мають бути обладнані так, щоб таке перевезення або виконання робіт було безпечним, зокрема від ризику падіння.

Якщо робочі умови дозволяють, ці робочі місця мають бути обладнані сидіннями.

Якщо місце керування обладнано кабіною, інші місця також повинні мати захист від таких небезпек, від яких захищене місце керування.

2.4.3. Керування.

2.4.3.1. Пристрої керування.

У водія має бути можливість з місця керування застосовувати всі необхідні для управління машиною органи керування, за винятком управління функціями, які можуть бути безпечно виконані тільки за допомогою органів керування, розміщених далеко від місця водія. Мова йде, зокрема, не про місце керування, а про інші робочі місця, за які відповідають інші оператори, а не водій або про ті робочі місця, для яких водій залишає місце керування, щоб безпечно виконати маневр.

Конструкція, побудова та розташування педалей мають бути такими, щоб їх застосування було безпечним та безпомилковим. Поверхня педалей має бути неслизькою та легкою для очищення.

Якщо викликана пристроями керування дія може спричинити небезпеку, зокрема, небезпечні рухи, то ці пристрої повинні повертатися в нейтральне положення відразу ж після звільнення їх оператором, за винятком таких, що мають заздалегідь встановлені положення.

У колісних машин, конструкція та виконання рульового керування має зменшувати силу поштовхів керма або важеля керування від ударних навантажень ведучих коліс.

Будь-який засіб блокування диференціалу має бути розроблений та розташований так, щоб було можливе його розблокування під час руху машини.

Останнє речення пункту 2.2.2.2 на функції руху не поширюється.

2.4.3.2. Запуск/рух.

Самохідні машини, керовані водієм, мають бути обладнані приладами по запобіганню можливості запуску двигуна сторонніми особами.

Пересування самохідних машин, керованих водієм, має бути можливим тільки за умов безпосереднього керування ними водієм.

Якщо за умов експлуатації машини мають бути обладнані пристроями, розміри яких перевищують їх стандартні габарити (наприклад, стабілізатор, вантажопідйомна стріла тощо), водія має бути забезпечено легкими засобами перевірки перед початком руху відповідності закріплення таких пристроїв до безпечного пересування.

Це також стосується всіх інших частин, які для убезпечення руху мають знаходитись у певних положеннях, за необхідності заблокованих.

Рух машини, якщо це технічно і економічно можливо, має залежати від безпечного розташування вищезгаданих частин.

Зрушення машини під час запуску двигуна має бути унеможливлено.

2.4.3.3. Виконання руху.

Самохідні машини та їх причепи мають відповідати, без порушень правил дорожнього руху, таким вимогам щодо уповільнення руху, зупинки, гальмування та стоянки, які убезпечують виконання усіх робіт, навантажень, швидкості, типу поверхні та кутів нахилу на місцевості, які передбачені виробником та можливі за умов нормальної експлуатації.

Водію має бути надана можливість уповільнення та зупинки самохідної машини за допомогою головного пристрою керування. На випадок відмови головного пристрою керування або відключення його енергопостачання має бути встановлено, якщо це вимагає убезпечення, повністю автономний та легкодоступний аварійний пристрій керування для уповільнення руху та зупинення машини.

Для забезпечення нерухомості під час стоянки машина, якщо цього вимагає безпека, має бути обладнана стоянковим пристроєм. Такий пристрій, якщо він цілком механічний, може бути поєднано з одним із пристроїв, зазначених у другому абзаці.

Машина з дистанційним керуванням має бути сконструйована та виготовлена так, щоб у разі втрати водієм керування вона автоматично зупинялась.

Вимоги пункту 2.2.2.4 на функції руху не поширюються.

2.4.3.4. Рух машини, керованої пішим водієм.

Рух самохідної машини, керованої пішим водієм, має бути можливим тільки за умов постійної дії водія на відповідний пристрій керування. Зокрема, має бути унеможливлено зрушення машини під час запуску двигуна.

Системи керування для керованих пішим водієм машин мають бути сконструйовані так, щоб звести до мінімуму будь-яку можливість випадкового руху машини в напрямку водія, зокрема:

а) можливості наїзду;

б) можливості травмування обертовими робочими органами.

Крім того, швидкість нормального руху машини має бути узгоджена зі швидкістю пересування пішого водія.

Якщо машина може бути обладнана обертовим робочим органом, має бути унеможливлена його робота під час включення заднього ходу, за винятком випадків, коли рух машини є наслідком руху цього інструмента. У цьому випадку швидкість заднього ходу має бути такою, щоб не наражати водія на небезпеку.

2.4.3.5. Несправності схеми керування.

Якщо встановлено підсилювачі кермового керування, порушення їх енергопостачання не повинні створювати перешкод водію у керуванні машиною протягом часу, необхідного для її зупинки.

2.4.4. Захист від механічних небезпек.

2.4.4.1. Некеровані рухи.

Якщо частина машини була зупинена, будь-яке зміщення її від зупиненого положення за будь-яких причин, не пов'язаних із застосуванням засобів керування, не повинно створювати небезпеку для незахищених осіб.

Машина має бути сконструйована, виготовлена та, за необхідності, розміщена на пересувній платформі таким чином, щоб неконтрольовані коливання центру ваги під час руху не впливали на її стійкість або не спричиняли надмірного навантаження на її конструкцію.

2.4.4.2. Ризик руйнування під час експлуатації.

Частини машини, які обертаються з високою швидкістю та для яких, незважаючи на вжиті заходи, існує небезпека відриву або руйнування, мають бути встановлені і захищені таким чином, щоб у разі аварії їхні уламки були підхоплені або, якщо це неможливо, їх викид не відбувався у напрямку робочого місця водія та/або робочих місць операторів.

2.4.4.3. Перекидання.

Якщо існує небезпека перекидання самохідної машини з водієм та, можливо, з операторами, що на ній знаходяться, то така машина має бути побудована та обладнана анкерними вузлами кріплення для встановлення захисної конструкції від перекидання (ROPS).

У випадку перекидання ця конструкція має забезпечувати водію та, де потрібно, операторам, що знаходяться на машині, достатній не пошкоджуваний простір (DLV).

Для підтвердження відповідності конструкції вимогам, викладеним у другому абзаці, виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен провести відповідні випробування або надати результати таких випробувань для кожного типу такої конструкції.

Захисною конструкцією від перекидання мають бути обладнані машини, призначені для землерийних робіт з потужністю понад 15 кВт, а саме:

гусеничні або колісні навантажувачі;

екскаватори;

гусеничні або колісні трактори;

скрепери, в тому числі самонавантажувальні;

грейдери;

самоскиди з кермовим керуванням розвантаження.

2.4.4.4. Падаючі предмети.

Якщо за умов експлуатації машини для водія та, можливо, для операторів, що на ній знаходяться, існує небезпека падіння предметів або матеріалів, машина має бути побудована та обладнана, якщо дозволяють її розміри, анкерними кріпленнями для встановлення конструкції захисту від падаючих предметів або матеріалів (FOPS).

На випадок падіння предметів або матеріалів ця конструкція має забезпечувати водію та операторам, що знаходяться на машині, достатній не пошкоджуваний простір (DLV).

Для підтвердження відповідності конструкції вимогам, викладеним у другому абзаці, виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен провести відповідні випробування або надати результати таких випробувань для кожного типу такої конструкції.

2.4.4.5. Засоби доступу.

Поруччя та сходи мають бути сконструйовані, виготовлені та розташовані так, щоб оператори користувалися ними інстинктивно без застосування для цього органів керування.

2.4.4.6. Буксирні пристрої.

Усі машини для буксирування або які буксируються мають бути оснащені причіпними або з'єднувальними пристроями, сконструйованими, виготовленими та розташованими так, щоб було можливе легке та безпечне приєднання і роз'єднання із запобіганням випадкового відчеплення під час роботи.

Відповідно до умов навантаження жорсткого з'єднувального пристрою такі машини мають бути обладнані опорами з несучою поверхнею, яка має відповідати навантаженню та властивостям ґрунту.

2.4.4.7. Передача енергії від самохідної машини (або тягача) до веденої машини.

Карданна передача від універсального з'єднуючого вузла самохідної машини (або тягача) до першого опорного підшипника веденої машини має бути огороджена по всій довжині карданного вала та відповідних карданних шарнірів.

Зі сторони самохідної машини (або тягача) вал передачі енергії має бути огороджений щитком, закріпленим на самохідній машині (або тягачі), або будь-яким іншим пристроєм, який забезпечує еквівалентний захист.

Вал прийому енергії на веденій машині має знаходитись у захисному кожусі, закріпленому на цій машині.

Приєднання обмежувачів моменту обертання або обгінних муфт до карданної передачі допускається лише зі сторони веденої машини. Такий універсальний вузол передачі має бути відповідно промаркований.

Усі ведені машини, для експлуатації яких потрібна карданна передача для з'єднання з самохідною машиною або тягачем, мають бути оснащені такою системою приєднання карданного вала, щоб у разі від'єднання машини цей вал та його захисна огорожа не пошкоджувались від зіткнення з ґрунтом або частиною машини.

Зовнішні частини захисної огорожі мають бути сконструйовані, виготовлені та встановлені так, щоб вони не обертались разом з карданним валом. Захисна огорожа має закривати карданний вал до кінців вилок шарнірів у випадку простого універсального карданного з'єднання і, щонайменше, до середини зовнішнього шарніра чи шарнірів у випадку "широко-кутових" карданних шарнірів.

Якщо необхідно забезпечити доступ до місць роботи поблизу карданних передач, то виробник повинен забезпечити, щоб захисні огорожі передачі, зазначені у шостому абзаці, не могли застосовуватись як сходи, окрім випадків, коли вони спеціально для цього розроблені та виготовлені.

2.4.4.8. Рухомі частини трансмісії.

Як виняток з правил пункту 2.2.3.8.а, знімні захисні огорожі, що закривають доступ до рухомих частин у відсіку двигуна внутрішнього згоряння, не потребують оснащення їх пристроями блокування, якщо вони відкриваються за допомогою інструменту чи ключа або за допомогою пристрою керування, розташованого на робочому місці водія, якщо останнє знаходиться у повністю закритій кабіні, яка має замок для запобігання доступу сторонніх осіб.

2.4.5. Захист від інших небезпек.

2.4.5.1. Акумуляторні батареї.

Побудова та розташування відсіку для батарей і спосіб встановлення у нього батарей мають унеможливлювати проливання електроліту на оператора у разі перекидання машини та/або накопичення випаровувань на робочих місцях.

Машина має бути сконструйована та побудована так, щоб від'єднання батареї було можливе за допомогою передбаченого для цього легкодоступного пристрою.

2.4.5.2. Небезпека пожежі.

Залежно від того, які небезпеки, на думку виробника, можуть виникнути під час експлуатації машини, має бути, наскільки дозволяють її розміри, передбачена можливість:

встановлення легкодоступних вогнегасників;

або оснащення машини вмонтованими системами вогнегасіння.

2.4.5.3. Викиди пилу, газів тощо.

Там, де існує небезпека викидів пилу, газів тощо, замість обладнання, зазначеного у пункті 2.2.5.13, можуть бути застосовані інші заходи, наприклад, осадження пилу шляхом розбризкування води.

Вимоги, зазначені у другому та третьому абзацах пункту 2.2.5.13, не застосовуються до машин, основна функція яких полягає у розпилюванні речовин.

2.4.6. Індикація машин для запобігання небезпек, пов'язаних з їх рухом.

2.4.6.1. Знаки та попередження.

Машина має бути оснащена сигнальними пристроями та/або табличками з вказівками щодо охорони здоров'я та убезпечення незахищених осіб під час її застосування, регулювання та, якщо необхідно, технічного обслуговування. Вони мають бути підібрані, виготовлені та встановлені так, щоб були добре видимими та незмивними.

Машина, конструкція якої передбачає місце водія, має бути обладнана:

пристроєм звукового попередження незахищених осіб;

системою світлових сигналів, яка відповідає передбаченим умовам роботи, наприклад, гальмівними вогнями, вогнями руху заднім ходом та проблисковими маячками. Остання вимога не поширюється на машини, які застосовуються виключно для робіт під землею та не мають електроживлення.

Машини з дистанційним керуванням, які за звичайних умов експлуатації можуть наразити незахищених осіб на небезпеку удару або наїзду, мають бути обладнані відповідними пристроями сигналізації про свої переміщення або засобами захисту незахищених осіб від таких небезпек. Це поширюється також на машини, які під час роботи здійснюють багаторазовий рух вперед і назад вздовж однієї лінії, якщо у водія утруднений огляд задньої частини машини.

Побудова машини має унеможливлювати випадкове вимкнення усіх попереджувальних та сигнальних пристроїв. Якщо це має суттєве значення для безпеки, такі пристрої слід обладнати засобами, що забезпечують оператору постійний контроль їх належного функціонування та інформують його про будь-які несправності.

Якщо рух машини або її робочих органів особливо небезпечний, на машині мають бути попереджувальні написи про заборону наближення до неї під час її роботи. Ці написи мають бути добре видимі з відстані, достатньої для убезпечення осіб, які змушені знаходитися поблизу.

2.4.6.2. Маркування машин для запобігання небезпек, пов'язаних з їх рухом.

Мінімальні відомості, зазначені у пункті 2.2.7.4, мають бути доповнені такими даними:

номінальна потужність у кВт;

маса із типовим оснащенням у кг та, якщо доцільно:

передбачене виробником максимальне тягове зусилля зчіпного гака у Н;

передбачене виробником максимальне вертикальне навантаження зчіпного гака у Н.

2.4.6.3. Вимоги до інструкції з експлуатації машин щодо запобігання небезпек, пов'язаних з їх рухом.

Крім мінімальних вимог, викладених у пункті 2.2.7.5, інструкція з експлуатації має містити таку інформацію:

а) фактичне значення вібрацій, які створює машина, або значення, розраховані на підставі вимірювань, виконаних на ідентичній машині:

зважене середньоквадратичне значення прискорення, яке діє на руки, у разі якщо воно перевищує 2,5 м/с²; якщо прискорення не перевищує 2,5 м/с², то це має бути зазначено;

зважене середньоквадратичне значення прискорення, яке діє на тіло (ноги або сідниці), у разі якщо воно перевищує 0,5 м/с²; якщо прискорення не перевищує 0,5 м/с², то це має бути зазначено.

Якщо не застосовуються стандарти, вібрацію слід вимірювати найбільш відповідним для даної машини методом.

Виробник повинен зазначити умови роботи машини під час процесу вимірювання та застосовані методи вимірювань;

б) якщо машина призначена для декількох видів робіт залежно від застосовуваного обладнання, виробники базової машини, на яку встановлюється змінне обладнання, та виробники змінного обладнання повинні надати необхідну інформацію щодо його монтажу та безпечного використання.

2.5. Вимоги щодо запобігання специфічних небезпек, що виникають під час піднімальних робіт, для їх убезпечення та охорони здоров'я людей

2.5.1. Загальні положення.

2.5.1.1. Машини, яким притаманні небезпеки, пов'язані з піднімальними роботами, головним чином - небезпеки від падіння вантажу та ударів об нього, або перекидання під час підняття, мають бути спроектовані і виготовлені відповідно до викладених нижче вимог.

Небезпеки, пов'язані з піднімальними роботами, в першу чергу притаманні машинам, призначеним для переміщення вантажу із зміною його висоти в процесі руху. Вантаж може складатися з предметів, речовин або товарів.

2.5.1.2. Захист від механічних небезпек.

2.5.1.2.1. Небезпека через недостатню стійкість.

Машини мають бути сконструйовані і побудовані так, щоб вони відповідно до вимог пункту 2.2.3.1 мали необхідну стійкість як під час експлуатації, так і поза нею, включаючи усі стадії транспортування, монтажу, демонтажу, у разі передбачуваних відказів елементів, а також під час випробувань, проведених згідно з інструкцією з експлуатації.

Для цього виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен застосовувати відповідні методи перевірки, зокрема, для самохідних промислових вантажних машин, що передбачають підіймання вантажу на висоту понад 1,8 м, виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен для кожного типу таких машин провести випробування стійкості платформи чи провести аналогічні випробування, або мати результати таких випробувань.

2.5.1.2.2. Напрямні рейки та рейкові шляхи.

Машини мають бути обладнані пристроями, що запобігають сходженню з напрямних рейок чи рейкової колії.

Незважаючи на наявність таких пристроїв, необхідно передбачити засоби захисту обладнання, компонентів або вантажу від падіння або перекидання машини у разі пошкодження рейок чи рухомих елементів.

2.5.1.2.3. Механічна міцність.

Машини, підіймальні пристосування і рухомі елементи мають витримувати перевантаження, яким вони можуть бути піддані в процесі експлуатації, або, якщо це може статись поза процесом експлуатації, за передбачених виробником умов монтажу та експлуатації для всіх положень, які можуть виникнути під час роботи, з урахуванням, де доцільно, впливу атмосферних факторів та зусиль, які прикладають особи. Ця вимога має задовольнятись також під час транспортування, монтажу і демонтажу машин.

Машини і підіймальні пристосування мають бути спроектовані і виготовлені так, щоб за умов застосування за призначенням запобігалось їх пошкодження через втому матеріалу або знос.

Вибір використовуваних матеріалів має проводитись, виходячи з умов робочого середовища, передбаченого виробником, з урахуванням таких чинників, як корозія, тертя, поштовхи, холодноламкість і старіння матеріалу.

Машини і підіймальні пристосування мають бути спроектовані та виготовлені так, щоб вони могли витримувати перевантаження при статичних випробуваннях без залишкової деформації та помітних пошкоджень. Для розрахунків має бути прийнято до уваги статичний випробувальний коефіцієнт, обраний для забезпечення належного рівня безпеки. Цей коефіцієнт, як правило, має такі значення:

а) для керованих вручну машин і підіймальних пристроїв - 1,5;

б) для решти машин - 1,25.

Машини мають бути спроектовані і виготовлені так, щоб витримувати без пошкоджень динамічні випробування при навантаженні, яке дорівнює максимальному робочому навантаженню, помноженому на динамічний випробувальний коефіцієнт. Цей коефіцієнт обирають так, щоб забезпечити належний рівень безпеки, як правило, його значення становить - 1,1.

Динамічні випробування повинні проводитись на машинах, готових до введення в експлуатацію, за нормальних умов застосування. Як правило, ці випробування проводять за номінальної швидкості, зазначеної виробником. Якщо система керування машиною допускає кілька одночасних рухів (наприклад, поворот і переміщення вантажу), випробування мають проводитись за найменш сприятливих умов, тобто, як правило, за комбінації цих рухів.

2.5.1.2.4. Шківи, барабани, ланцюги або канати.

Діаметри шківів, барабанів і блоків мають відповідати розмірам канатів або ланцюгів, якими вони оснащені.

Барабани та блоки мають бути спроектовані, виготовлені і встановлені таким чином, щоб виключити можливість спадання канатів або ланцюгів, які на них намотуються.

Канати, що використовуються безпосередньо для підіймання або утримання вантажу, не повинні мати ніяких з'єднань за винятком кінцевих (з'єднання припустимі, якщо конструкція обладнання передбачає можливість його систематичної перебудови відповідно до експлуатаційних потреб). Робочий коефіцієнт суцільних канатів та їхніх кінців обирається таким, щоб забезпечити відповідний рівень безпеки, як правило, він становить - 5.

Робочий коефіцієнт вантажних ланцюгів обирається так, щоб забезпечити відповідний рівень безпеки, як правило, він становить - 4.

Для підтвердження досягнення достатнього робочого коефіцієнта виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен провести відповідні випробування або надати результати таких випробувань для кожного типу ланцюга чи каната, що безпосередньо застосовується для підіймання вантажу, а також для кінців каната.

2.5.1.2.5. Окремі підіймальні пристосування.

Розміри деталей підіймальних пристосувань слід встановлювати з урахуванням процесів втоми і старіння матеріалу для очікуваної кількості операційних циклів, що відповідають встановленому терміну служби при визначених умовах експлуатації.

Крім того:

а) робочий коефіцієнт для металевих тросів і їх кінців обирається таким, щоб забезпечувався належний рівень безпеки, як правило, він становить - 5. Троси мають бути без будь-яких з'єднань чи петель, крім кінцевих;

б) якщо застосовуються ланцюги зі зварними ланками, вони мають бути коротко-ланкового типу. Робочий коефіцієнт для ланцюгів будь-якого типу обирається так, щоб забезпечити належний рівень безпеки, як правило, він становить - 4;

в) робочий коефіцієнт для текстильних канатів або строп залежить від матеріалу, способу виготовлення, розмірів і призначення. Цей коефіцієнт обирають таким, щоб забезпечити належний рівень безпеки, як правило, він становить - 7 за умов, що застосовані матеріали дуже високої якості, а спосіб виготовлення відповідає призначеному застосуванню. В іншому разі значення коефіцієнта, як правило, встановлюється на більш високому рівні для забезпечення еквівалентного рівня безпеки.

Текстильні канати або стропи, за винятком нескінчених строп, мають бути без будь-яких вузлів, з'єднань і зрощувань, крім кінцевих;

г) робочий коефіцієнт для всіх металевих частин, що входять до складу строп або застосовуються разом з ними, обирається таким, щоб забезпечити належний рівень безпеки, як правило, він становить - 4;

ґ) максимальна вантажопідйомність розгалужених строп визначається, виходячи з коефіцієнта безпеки найслабшого відгалуження, кількості відгалужень та знижувального коефіцієнта, який залежить від конфігурації строп;

д) для підтвердження досягнення достатнього робочого коефіцієнта виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен провести відповідні випробування або мати результати таких випробувань для кожного типу компонентів, зазначених у підпунктах 2.5.1.2.5.а, б, в і г.

2.5.1.2.6. Керування рухами.

Пристрої керування рухами мають діяти таким чином, щоб машини, на яких вони встановлені, залишались безпечними;

а) машини мають бути виготовлені або обладнані пристроями так, щоб амплітуда рухів їх частин не виходила за визначені межі. У разі потреби, початку дії таких пристроїв має передувати попереджувальний сигнал;

б) у тих випадках, коли кілька стаціонарних або рейкових машин можуть одночасно маневрувати в одній зоні з ризиком зіткнення, конструкція та побудова таких машин має передбачати можливість встановлення пристроїв, що дозволяють уникнути такої небезпеки;

в) механізми машин мають бути спроектовані та виготовлені так, щоб навіть у випадку часткового чи повного припинення енергопостачання або зупинення машини оператором не сталося небезпечного зміщення або неконтрольованого та неочікуваного падіння вантажу;

г) за нормальних умов експлуатації має бути унеможливлено опускання вантажу із застосуванням тільки фрикційного гальма за винятком машин, функціонування яких цього вимагає;

ґ) пристрої захвату мають бути спроектовані та виготовлені так, щоб було унеможливлено випадкове падіння вантажу.

2.5.1.2.7. Переміщення вантажів.

Місце керування машиною має бути розташоване так, щоб було забезпечено максимально можливе спостереження за траєкторіями рухомих частин для запобігання можливого їх зіткнення з особами або обладнанням чи іншими машинами, які можуть маневрувати в цей час і створювати небезпечну ситуацію.

Машини для керованого переміщення вантажів, яких нерухомо встановлюють на одному місці, мають бути спроектовані і виготовлені із забезпеченням запобігання можливості удару вантажем або противагою незахищених осіб.

2.5.1.2.8. Ураження блискавкою.

Машини, які під час експлуатації потребують захисту від дії грозового розряду, мають бути обладнані системою відведення на землю утворюваних електричних зарядів.

2.5.2. Спеціальні вимоги до машин, які приводяться в рух без ручних зусиль.

2.5.2.1. Засоби керування.

2.5.2.1.1. Місце керування.

Вимоги, викладені в пункті 2.4.2.1, поширюються також і на непересувні машини.

2.5.2.1.2. Сидіння.

Вимоги, викладені у першому і другому абзацах пункту 2.4.2.2, а також вимоги пункту 2.4.2.3, поширюються також і на стаціонарні машини.

2.5.2.1.3. Органи керування.

Органи, призначені для керування рухами машин або їхнього обладнання, мають повертатись в нейтральне положення відразу ж після вивільнення їх оператором. Втім, для часткових або повних рухів, за яких відсутня небезпека зіткнення вантажів або машин, зазначені вище органи можуть бути замінені засобами керування, які забезпечують автоматичну зупинку при досягненні заздалегідь визначених положень без застосування органу керування пуском-зупиненням.

2.5.2.1.4. Навантажувальні роботи.

Машини з максимальною робочою вантажопідйомністю не меншою за 1000 кг або з перекидним моментом не меншим за 40000 Нм, мають бути обладнані пристроями попередження машиніста і запобігання небезпечних рухів вантажу на випадок:

перевантаження машини, що виникло в результаті:

або перевищення максимальної робочої вантажопідйомності;

або перевищення перекидного моменту через перевантаження;

перевищення перекидного моменту внаслідок підіймання вантажу.

2.5.2.2. Керування натягу кабелів.

Несучі, тягові або тягово-несучі кабельні візки та пристрої мають бути обладнані противагами або пристроями, які дозволяють постійно регулювати натяг кабелю.

2.5.2.3. Небезпеки для незахищених осіб. Засоби доступу до місця керування та робочих точок.

Машини керування вантажами, а також машини, в яких засоби утримання вантажу рухаються по чітко визначеній траєкторії, мають бути оснащені пристроями убезпечення незахищених осіб від будь-яких ризиків.

Машини, що обслуговують спеціальні рівні, на яких оператори мають доступ до вантажної платформи для укладання або закріплення вантажу, мають бути спроектовані і виготовлені із запобіганням неконтрольованого переміщення вантажної платформи, зокрема в процесі завантаження і розвантаження.

2.5.2.4. Відповідність призначенню.

Під час введення машини в обіг або першого введення в експлуатацію виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен проведенням відповідних заходів або результатами виконання таких заходів гарантувати, що готові до експлуатації підіймальні пристрої та машини (ручні або з силовим приводом) здатні безпечно виконувати обумовлені функції. При цьому мають бути враховані статичні і динамічні показники машини.

Якщо машини не можуть бути змонтовані у приміщеннях виробника або уповноваженої ним особи - резидента України, відповідні заходи мають бути вжиті на місці введення в експлуатацію. В інших випадках проведення цих заходів може здійснюватись як на території виробника, так і на місці введення в експлуатацію.

2.5.3. Маркування машин, що використовуються для піднімальних робіт.

2.5.3.1. Маркування ланцюгів та канатів.

На кожному з вантажопідіймальних ланцюгів, канатів або пасів, якщо він не є складовою частиною машини, має бути нанесене маркування або, якщо це неможливо, табличка, або незнімне кільце з зазначенням назви та місцезнаходження виробника або уповноваженої ним особи - резидента України, а також ідентифікаційного посилання на відповідне свідоцтво виробника.

Свідоцтво має містити інформацію згідно з вимогами стандартів з переліку або, у разі їх відсутності, принаймні таку інформацію:

назву виробника або уповноваженої ним особи - резидента України;

місцезнаходження в Україні виробника або уповноваженої ним особи - резидента України, як доцільніше;

опис ланцюга або каната з такими даними:

номінальні розміри;

конструкція;

матеріал виготовлення, усі види спеціальної металургійної обробки матеріалу;

у разі проведення випробувань - застосований стандарт;

максимальну вантажопідйомність ланцюга або каната під час експлуатації. За спеціальних застосувань може бути наведено діапазон значень.

2.5.3.2. Маркування вантажопідіймальних пристроїв.

На кожному вантажопідіймальному пристрої має бути зазначено:

позначення виробника;

позначення матеріалу (наприклад, за міжнародною класифікацією), якщо ця інформація необхідна для відповідної взаємозамінності;

позначення максимальної робочої вантажопідйомності;

національний знак відповідності.

Якщо до складу пристроїв входять такі компоненти, як канати або троси, на яких безпосереднє маркування фізично неможливе, то зазначені в першому абзаці відомості мають бути нанесені на табличку або відображені на іншому засобі та надійно закріплені на пристрої.

Позначення мають бути чіткими та розміщені в такому місці, де вони не можуть зникнути внаслідок роботи машини, зносу тощо або погіршити міцність пристрою.

2.5.3.3. Маркування вантажопідіймальних машин.

У доповнення до мінімального переліку даних, наведеного у пункті 2.2.7.4, на кожній машині мають бути нанесені чіткі та незмивні відомості щодо її номінального навантаження:

для машин, які мають лише одне значення навантаження, напис має бути виконаний рельєфно та у незакодованій формі;

якщо номінальне навантаження залежить від оснащення машини, кожне місце керування має бути забезпечене табличкою навантажень, де має бути зазначено номінальне навантаження для кожного оснащення, бажано у формі діаграм або таблиць.

Машини, обладнані вантажними платформами, на які можливий доступ осіб з існуванням ризику падіння з них, повинні мати чіткий і незмивний попереджувальний напис про заборону піднімання людей на цих платформах. Це застереження має бути добре видиме з усіх місць можливого доступу.

2.5.4. Вимоги до інструкції з експлуатації машин, що використовуються для піднімальних робіт.

2.5.4.1. Вимоги до інструкції з експлуатації вантажопідіймальних пристроїв.

Кожний вантажопідіймальний пристрій або кожний комерційно неподільний комплект вантажопідіймальних пристроїв має супроводжуватись інструкцією з експлуатації, яка має містити принаймні такі дані:

нормальні умови застосування;

інструкції щодо експлуатації, монтажу та технічного обслуговування;

обмеження зі застосування (особливо для пристроїв, які не задовольняють вимозі підпункту 2.5.1.2.6.ґ).

2.5.4.2. Вимоги до інструкції з експлуатації вантажопідіймальних машин.

У доповнення до пункту 2.2.7.5 інструкція з експлуатації має містити такі дані:

а) технічні характеристики машини, зокрема:

якщо необхідно, повторення таблички навантажень, зазначеної у третьому абзаці пункту 2.5.3.3;

реакції в опорах або анкерних кріпленнях і характеристики траєкторій переміщення;

якщо необхідно, характеристики та засоби встановлення баласту;

б) зміст журналу нагляду, якщо він не поставляється разом з машиною;

в) рекомендації щодо експлуатації, зокрема рекомендації оператору щодо компенсації недостатнього прямого спостереження за вантажем;

г) необхідні інструкції щодо проведення випробувань перед першим введенням в експлуатацію машини, якщо вона не поставляється виробником у змонтованому стані, придатному до експлуатації.

2.6. Вимоги стосовно охорони здоров'я людей та безпечності для машин, призначених для роботи під землею

Машини, призначені для роботи під землею, мають бути спроектовані і виготовлені відповідно до наведених нижче вимог.

2.6.1. Небезпека через недостатню стійкість.

Механізовані кроквяні кріплення мають бути спроектовані та виготовлені так, щоб зберігати заданий напрямок під час руху і не зрушуватися до, під час і після навантаження. Вони мають бути оснащені жорсткими кріпленнями верхніх площадок окремих гідравлічних стояків.

2.6.2. Рух.

Механізовані кроквяні кріплення не повинні перешкоджати вільному пересуванню незахищених осіб.

2.6.3. Освітлення.

Вимоги, викладені в третьому абзаці пункту 2.2.1.3, на цей випадок не поширюються.

2.6.4. Пристрої керування.

Керування прискоренням та гальмуванням руху рейкових машин має бути ручним. Але керування аварійною зупинкою може бути ножним.

Пристрої керування потужних механізованих опор мають бути виготовлені і розташовані так, щоб під час переміщення оператори були захищені встановленою на робочому місці опорною стійкою. Пристрої керування мають бути захищені від будь-якого випадкового вивільнення.

2.6.5. Зупинка.

Самохідні рейкові машини, призначені для роботи під землею, мають бути обладнані аварійними пристроями безпеки, які діють на коло керування рухом машини.

2.6.6. Небезпека пожежі.

Вимоги, викладені в пункті 2.4.5.2, обов'язкові для машин, що мають вогненебезпечні частини.

Система гальмування машин, призначених для роботи під землею, має бути спроектована і виготовлена із запобіганням можливості іскріння або займання.

Машини з тепловими двигунами, призначені для роботи під землею, мають бути оснащені виключно двигунами внутрішнього згоряння, що використовують низькооктанові палива та виключають можливість утворення іскор електричного походження.

2.6.7. Викиди пилу, газів тощо.

Вихлопні гази від двигунів внутрішнього згоряння не повинні викидатися назовні.

2.7. Вимоги стосовно безпеки і охорони здоров'я людей щодо уникнення окремих ризиків, пов'язаних з їх підніманням або перевезенням

2.7.1. Загальні положення.

2.7.1.1. Машини, яким притаманні небезпеки, пов'язані з підніманням або перевезенням людей, мають бути спроектовані і виготовлені відповідно до викладених нижче вимог.

2.7.1.2. Механічна міцність.

Робочі коефіцієнти, визначені у розділі 2.5, недостатні для машин, призначених для піднімання або перевезення людей, і, як правило, мають бути подвоєні. Підлога кабіни має бути спроектована і виготовлена так, щоб забезпечувати достатню площу і міцність згідно з максимальною кількістю осіб, що перевозяться, і максимальним робочим навантаженням, встановленим виробником.

2.7.1.3. Керування навантаженням для пристроїв, що працюють без застосування мускульної сили людей.

Вимоги, викладені в пункті 2.5.2.1.4, застосовуються незалежно від значення максимального робочого навантаження. Ця вимога не поширюється на машини, для яких виробник може навести докази відсутності ризику перевантаження та/або перекидання.

2.7.2. Органи керування.

2.7.2.1. Якщо вимоги безпеки не вимагають іншого, діють такі вимоги.

Як правило, кабіна має бути спроектована і виготовлена так, щоб особи, які знаходяться всередині, мали можливість керувати рухом вгору і вниз, а, за необхідністю, - рухом кабіни у горизонтальному напрямку відносно машини.

Під час роботи ці органи керування повинні мати перевагу над іншими органами, що керують тими ж самими рухами, за винятком пристроїв аварійної зупинки.

Органи керування цими рухами мають бути типу утримуваної команди (тобто, після відпущення кнопки, важеля тощо рух припиняється), за винятком машин, що обслуговують визначені рівні.

2.7.2.2. Якщо машини для піднімання або перевезення людей можуть пересуватися під час руху кабіни, то вони мають бути спроектовані і виготовлені так, щоб особа або особи, які знаходяться в кабіні, мали засоби по запобіганню небезпек, викликаним рухом машини.

2.7.2.3. Машини для піднімання або перевезення людей мають бути спроектовані, виготовлені або обладнані так, щоб надмірна швидкість руху кабіни не спричиняла небезпеки.

2.7.3. Ризик випадіння осіб із кабіни.

2.7.3.1. Якщо заходи, викладені в пункті 2.2.5.15, недостатні, кабіни мають бути обладнані, виходячи з розрахунку ймовірної наявності осіб в кабіні, достатньою кількістю необхідної міцності анкерних кріплень, для прикріплення індивідуального спорядження захисту осіб від випадіння.

2.7.3.2. Будь-які люки в підлозі, стелі або бокові дверцята мають відчинятись у такому напрямку, щоб уникнути ризиків випадіння при їх несподіваному відкриванні.

2.7.3.3. Машини для піднімання або перевезення людей мають бути спроектовані та виготовлені так, щоб підлога кабіни не нахилялась до такого ступеня, при якому створюється небезпека падіння пасажирів, в тому числі під час руху.

Підлога кабіни має бути неслизькою.

2.7.4. Ризики падіння або перекидання кабіни.

2.7.4.1. Машини для піднімання або перевезення людей мають бути спроектовані та виготовлені зі запобіганням падіння або перекидання кабіни.

2.7.4.2. Прискорення і гальмування руху кабіни чи транспортного засобу за командою оператора або від спрацьовування пристроїв безпеки, за умов максимального навантаження та максимальної швидкості, визначених виробником, не повинні створювати небезпеку для незахищених осіб.

2.7.5. Маркування машин для піднімання або перевезення людей.

Якщо це потрібно для убезпечення, в кабіні має бути нанесена відповідна суттєва інформація щодо уникнення небезпеки, пов'язаної з підніманням або перевезенням людей.

3. ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ

3.1. Для підтвердження відповідності машин та пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту застосовуються модулі процедур оцінки відповідності або їх комбінації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 N 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності".

3.2. Для підтвердження відповідності машин та/або пристроїв безпеки, не зазначених у додатку 1, застосовується модуль А (внутрішній контроль виробництва).

За допомогою процедур оцінки відповідності модуля А виробник або уповноважена ним особа - резидент України, який виконує вимоги пункту 3.3, гарантує і декларує, що введені в обіг машини та/або пристрої безпеки відповідають усім вимогам цього Технічного регламенту, які їх стосуються.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність машин (додаток 2) та/або декларацію про відповідність пристроїв безпеки (додаток 4). Окрім цього, тільки для машин виробник проставляє на кожній машині національний знак відповідності.

3.3. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає зазначену у пункті 3.4 технічну документацію, зберігає її після виготовлення останньої машини або пристрою безпеки протягом 10 років і надає на вимогу визначених законодавством органів виконавчої влади для перевірки. У разі відсутності уповноваженої виробником особи - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела машини або пристрої безпеки в обіг.

Технічна документація має бути викладена українською мовою.

3.4. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування машин або пристроїв безпеки та давати можливість оцінити їх відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Технічна документація повинна містити:

загальні креслення машин або пристроїв безпеки разом із схемами кіл керування;

усі детальні креслення разом з розрахунками, результатами випробувань тощо, які необхідні для перевірки відповідності машин або пристроїв безпеки вимогам стосовно здоров'я та безпеки людей;

перелік вимог цього Технічного регламенту, які стосуються конкретної машини або пристрою безпеки;

перелік стандартів та інших технічних умов, які було застосовано при розробці машин або пристроїв безпеки;

опис способів, які застосовано для виключення небезпек, які можуть бути викликані машиною або пристроєм безпеки;

будь-який технічний звіт або висновок, отриманий від уповноваженого органу чи лабораторії, в галузі акредитації яких є відповідні стандарти з переліку національних стандартів (за наявності);

будь-який технічний звіт з результатами випробувань на відповідність вимогам стандартів з переліку національних стандартів, проведених за власним вибором чи виробником, чи уповноваженим органом або лабораторією, в галузі акредитації яких є відповідні стандарти (тільки у разі декларування відповідності вимогам стандартів з переліку національних стандартів);

копію інструкції з експлуатації на машину або пристрій безпеки;

опис внутрішніх заходів, які повинні бути впроваджені для забезпечення постійної відповідності машин та пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту (тільки для серійного виробництва).

Виробник повинен провести необхідні дослідження або випробування вузлів, оснащення або зібраних машин та пристроїв безпеки для визначення, чи є вони за своєю конструкцією або побудовою безпечними при їх монтажі та обслуговуванні.

Неспроможність надати на запит органів виконавчої влади наведену вище документацію може бути достатнім обґрунтуванням для сумніву щодо відповідності машин або пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту. Ця документація не обов'язково має бути постійно у готовому вигляді, але вона має бути складена та представлена на запит. У цю документацію не потрібно включати детальні креслення чи якусь іншу інформацію стосовно вузлів, які застосовуються при виготовленні машини або пристроїв безпеки, за винятком тих креслень та інформації, знання яких є суттєвим для перевірки відповідності основним вимогам безпеки.

3.5. У разі коли машини та пристрої безпеки зазначені у додатку 1, а їх виробник не застосовував чи тільки частково застосовував стандарти з переліку національних стандартів або якщо такі стандарти відсутні, для підтвердження відповідності застосовується модуль С (відповідність типу) у комбінації з модулем В (перевірка типу). При цьому за допомогою процедур оцінки відповідності модуля В уповноважений орган впевнюється і підтверджує шляхом видачі сертифіката перевірки типу, що типовий зразок машини або пристрою безпеки конкретного виробника відповідає вимогам цього Технічного регламенту. А за допомогою процедур оцінки відповідності модуля С виробник гарантує і декларує, що певні машини або пристрої безпеки відповідають типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

3.6. Для отримання сертифіката перевірки типу виробник або уповноважена ним особа - резидент України подає уповноваженому органу, за власним вибором, заявку на перевірку типу.

Заявка повинна містити:

назву і місцезнаходження виробника, а у разі подання заявки уповноваженою особою - її назву і місцезнаходження, а також документ про надання повноважень;

письмове підтвердження, що така заявка не була подана до іншого уповноваженого органу;

технічну документацію згідно з пунктом 3.7.

Заявка супроводжується типовим зразком машини або пристрою безпеки запланованим до виробництва даним виробником або, якщо припустимо, зазначенням місця, де типовий зразок може бути досліджено. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій машини або пристрою безпеки за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання машини або пристрою безпеки.

У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки.

3.7. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування машини або пристрою безпеки та давати можливість оцінити відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Для отримання виробником або уповноваженою ним особою - резидентом України сертифіката перевірки типу технічна документація має містити:

загальні креслення машини або пристрою безпеки разом із схемами кіл керування;

усі детальні креслення, супроводжувані розрахунками, результатами випробувань тощо, які необхідні для перевірки відповідності машин або пристроїв безпеки вимогам стосовно здоров'я та безпеки людей;

опис способів, які застосовано для виключення небезпек, які можуть бути викликані машиною або пристроєм безпеки;

список застосованих стандартів з переліку національних стандартів;

копії інструкцій на машину або пристрій безпеки;

опис внутрішніх заходів, які повинні бути впроваджені для забезпечення постійної відповідності машин та пристроїв безпеки вимогам цього Технічного регламенту (тільки для серійного виробництва).

Документація, зазначена вище, не повинна включати детальні креслення чи якусь іншу інформацію стосовно вузлів, які застосовуються при виготовленні машини або пристроїв безпеки, за винятком тих креслень та інформації, знання яких є суттєвим для перевірки відповідності основним вимогам безпеки.

3.8. Уповноважений орган:

проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок виготовлено згідно з технічною документацією та що типовий зразок може бути безпечним при застосуванні його відповідно до встановлених робочих умов;

визначає елементи зразка, які були спроектовані з частковим застосуванням стандартів з переліку національних стандартів, а також елементи, які були спроектовані без застосування таких стандартів;

якщо виробник частково застосував стандарти з переліку національних стандартів, здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки правильності застосування цих стандартів;

якщо не були застосовані стандарти з переліку національних стандартів, здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки відповідності типового зразка вимогам цього Технічного регламенту, які його стосуються;

перевіряє здатність пристроїв безпеки виконувати функції убезпечення, проголошені виробником.

3.9. У разі коли типовий зразок відповідає вимогам цього Технічного регламенту, які його стосуються, уповноважений орган видає заявнику сертифікат перевірки типу.

У сертифікаті зазначаються:

назва та місцезнаходження виробника;

висновки про проведену перевірку;

умови, за яких цей сертифікат є дійсним.

До сертифіката мають бути додані описи та креслення, які необхідні для ідентифікації перевіреного зразка. Копія сертифіката з додатками зберігається уповноваженим органом.

У разі відмови у видачі сертифіката перевірки типу або скасування раніше виданого сертифіката уповноважений орган надає заявнику детальне обґрунтування такої відмови та інформує про це інші уповноважені органи.

3.10. Заявник інформує уповноважений орган, який видав сертифікат перевірки типу, про будь-які, навіть незначні, модифікації перевіреного типу. Уповноважений орган повинен перевірити, чи такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам цього Технічного регламенту, та інформувати заявника щодо продовження чинності виданого сертифіката перевірки типу.

3.11. Інші уповноважені органи можуть отримати копію сертифіката перевірки типу та, за обґрунтованим запитом, копії технічної документації та звітів про проведені дослідження і випробування.

3.12. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів перевірки типу і додатки до них протягом 10 років після виготовлення останньої машини або пристрою. У разі відсутності виробника або уповноваженої ним особи - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела машини або пристрої безпеки в обіг.

3.13. Документація та кореспонденція стосовно перевірки типу має бути викладена українською мовою.

3.14. Після отримання сертифіката перевірки типу виробник або уповноважена ним особа - резидент України за допомогою процедур оцінки відповідності модуля С гарантує і декларує, що певні машини або пристрої безпеки відповідають типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає декларацію про відповідність конкретних машин (додаток 3) або пристроїв безпеки (додаток 4) та проставляє на кожній машині національний знак відповідності.

3.15. Виробник повинен вжити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність машин або пристроїв безпеки типу, описаному у сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

3.16. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен зберігати копію декларації відповідності протягом 10 років після виготовлення останнього зразка машини або пристрою безпеки.

У разі відсутності виробника або уповноваженої ним особи - резидента України зобов'язання щодо збереження копій декларації та технічної документації покладається на особу, яка ввела машини або пристрої безпеки в обіг.

3.17. У разі коли машини та пристрої безпеки, зазначені у додатку 1, виготовлені із повним застосуванням стандартів із переліку національних стандартів, для підтвердження відповідності виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинен, за власним вибором:

а) або надати на розгляд уповноваженому органу технічну документацію, зазначену в пункті 3.7, який повинен тільки перевірити, що стандарти з переліку національних стандартів застосовані правильно, та видати висновок про достатність технічної документації. Після цього виконати всі процедури згідно з пунктами 3.2 - 3.4;

б) або виконати всі процедури згідно з пунктами 3.5 - 3.14.

ТИПИ МАШИН ТА ПРИСТРОЇВ БЕЗПЕКИ, ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРОЦЕДУРИ, ЗАЗНАЧЕНІ У ПУНКТАХ 3.5 ТА 3.17 ЦЬОГО ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ

1. Машини

1.1. Циркулярні пилки (з одним або декількома лезами) для роботи з деревиною та подібними матеріалами або для роботи з м'ясопродуктами та подібними матеріалами.

1.1.1. Пиляльні машини з фіксованим під час операцій інструментом, які мають нерухомий стіл з ручною подачею матеріалу або знімною механічною подачею.

1.1.2. Пиляльні машини з фіксованим під час операцій інструментом, які мають реверсивний стіл або каретку, керовані вручну.

1.1.3. Пиляльні машини з фіксованим під час операцій інструментом, які мають вбудований механічний пристрій для подачі матеріалу з ручним навантаженням та/або розвантаженням.

1.1.4. Пиляльні машини з рухомим під час операцій інструментом, які мають механічний пристрій для подачі матеріалу з ручним навантаженням та/або розвантаженням.

1.2. Стругальні деревообробні машини з ручною подачею.

1.3. Стругальні деревообробні машини з ручним навантаженням та/або розвантаженням.

1.4. Стрічкові пилки з фіксованою або рухомою платформою та стрічкові пилки з рухомою кареткою, з ручним навантаженням та/або розвантаженням для роботи з деревиною та подібними матеріалами або для роботи з м'ясопродуктами та подібними матеріалами.

1.5. Комбіновані машини типів, зазначених у пунктах 1.1 - 1.4 та 1.7, для роботи з деревиною та подібними матеріалами.

1.6. Шипорізні деревообробні машини з декількома тримачами інструменту та ручною подачею.

1.7. Вертикально шпиндельні фрезерувальні машини з ручною подачею для роботи з деревиною та подібними матеріалами.

1.8. Портативні ланцюгові пилки для деревообробки.

1.9. Преси, в тому числі вальцовочні, для холодної обробки металів, з ручним навантаженням та/або розвантаженням, у яких рухомі робочі частини можуть мати хід понад 6 мм та швидкість понад 30 мм/с.

1.10. Машини для лиття або пресування пластмас з ручним навантаженням або розвантаженням.

1.11. Машини для лиття або пресування гумових сумішей з ручним навантаженням або розвантаженням.

1.12. Машини для підземних робіт таких типів:

рейкові машини: локомотиви та гальмові вагони,

гідравлічні опори покрівлі,

двигуни внутрішнього згоряння, які прилаштовують до машин для підземних робіт.

1.13. Транспортери для збирання сміття, поєднані з компресором, які завантажують вручну.

1.14. Захисні огорожі та знімні вали трансмісії, з'єднані, як описано у пункті 2.4.4.7 цього Технічного регламенту.

1.15. Транспортні механізми ліфтів.

1.16. Прилади підіймання людей, де є ризик падіння з висоти, яка перевищує три метри.

1.17. Машини для виготовлення піротехніки.

2. Пристрої безпеки

2.1. Електро-сенсорні прилади, сконструйовані спеціально для виявлення осіб, для їх убезпечення (нематеріальні огорожі, сенсорні мати, електромагнітні детектори тощо).

2.2. Логічні прилади для убезпечення функціонування дворучного керування.

2.3. Автоматично-пересувні захисні екрани пресів, зазначених у пунктах 1.9, 1.10 та 1.11.

2.4. Захисні конструкції від перекинення (ROPS).

2.5. Захисні конструкції від падаючих предметів (FOPS).

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ

Назад 

ПРОДУКЦІЯ ТА ПОСЛУГИ

СУПРОВІД ПРОДУКТІВ

СИСТЕМИ

ПОСИЛАННЯ

КЛІЄНТИ

ДОПОМОГА

        
 

 

Copyright © 2004-2024, ЛЕОНОРМ.